1. Музей "Територія Терору" | 
  2. Історія | 
  3. Між світовими війнами (1919–1939) | 
  4. http://www.territoryterror.org.ua/uk/history/1919-1939/romania/Румунія

Румунія

Вступ румунських військ у м. Чернівці. 1918 р.
Вступ румунських військ у м. Чернівці. 1918 р.
Вступ румунських військ у м. Чернівці. 1918 р.

Наприкінці Першої світової війни під час розпаду великих імперій Ру­мунія опинилася в центрі етнооб’єднавчих процесів. Вміло балансуючи між військово-політичними блоками, вона використала політичну і міжнародну слабкість України й захопила ук­раїнські землі в Буковині й Бессарабії.

У грудні 1917 р. король Фердинанд наказав румунській армії готуватися до анексії Бессарабії. Приводом стало прохання Крайової Ради до румунського керівництва направити війська для захисту населення від більшо­вицького впливу. 13 січня 1918 р. румунські війська під командуванням генерала Бручану, незважаючи на активний опір українського населення та офіційний протест міністра закордонних справ УНР Дмитра Дорошенка, окупували Бессарабію. 9 квітня 1918 р. Крайова Рада Бессарабії оголосила про приєднання краю до Румунії. Остаточно анексію Бессарабії румунський уряд завершив наприкінці листопада 1918 р. Реакцією українців на захоплення Бессарабії Румунією стало Хотинське повстання – організований збройний виступ населення Хотинського, Бельцького та Сорокського повітів у січні-лютому 1919 р. Для керівництва повстанням була утворена Хотинська Директорія (голова – М. Лискун, секретар – Л. Токан), що орієнтувалася на Директорію УНР. Проте політична ситуація не дозволила уряду УНР надати військову допомогу повстанцям. Після запеклих боїв 1 лютого 1919 р. румунські підрозділи захопили Хотин. Близько 4 тис. повстанців разом з 50-ма тис. біженців змушені були відступити за Дністер на Поділля. Румунські каральні загони жорстоко розправилися з українським населенням краю.

Приєднання Північної Буковини до Румунії було частиною реалізації масштабного плану створення "Великої Румунії". Після консультацій з Румунською Національною Радою Буковини вище керівництво Румунії 8 листопада 1918 р. наказало 8-й піхотній дивізії зайняти бойову готовність для захоплення українських земель. Румунські війська під командуванням Я. Задіка зайняли Глибоку, а 11 лис­топада вступили до Чернівців. Відповідно до королівського декрету-закону від 2 січ­ня 1919 р. Буковина була приєднана до Румунії.

Жорсткий терор, яким супроводжувалося загарбання Буковини в листопаді 1918 р., був "узаконений" введенням у січні 1919 р. воєнного стану, що існував до 1928 р. та був запроваджений знову наприкінці 30-х рр. Проголосивши українців "зукраінізованими румунами", Бухарест не нехтував нічим, щоб навернути їх у румунське "першородство". На захоплених територіях влада ввела різноманітні заборони на свободу слова й друку, обмеження щодо пересування транспорту. Українські землі роздавали офіцерам румунської армії як у Польщі осадникам, відбувалася активна румунізація краю: з 168 народних шкіл Буковини в перші два роки окупації майже дві третини стали румунськими, а в 1924 р. не залишилося жодної української школи. В такий самий спосіб проводилася румунізація українських середніх шкіл та гімназій. На румунський взірець змінювалися українські прізвища, назви українських міст і сіл. Спеціальний декрет міністерства освіти від 24 липня 1924 р. передбачав, що "громадяни румунського походження, які втратили свою, материнську мову, повинні віддавати своїх дітей лише до державних або приватних шкіл з румунською мовою навчання". Постійних утисків і переслідувань зазнавали українські культурно-освітні організації і товариства, ви­давництва, періодична преса. Було замінено майже все керівництво православної митрополії, ліквідовано українську мову навчання на бого­словському факультеті Чернівецького університету. Нелояльних до влади осіб позбавляли громадянських прав. У крайових і повітових центрах створювалися служби контрпропаганди, які скла­далися із секцій безпеки, фінансів та культури. До їх складу входили представники військової адміністрації, жандармерії, префектури, поліції, інспекції праці й церкви, що здійснювали тотальний контроль за населення і його настроями.

 

Період 1929–1933 pp. був часом кризи, нестабільності влади у Румунії (змінилось 10 кабінетів міністрів), що призвело до певного послаблення колоніального ярма на українських землях. Проте під впливом революційних подій прем’єр-міністр Румунії Вайда-Воєвод 1933 р. заявив: "Необхідно врятувати країну, переступивши через усі закони, через усі порядки, через усі конституції. Нехай буде диктатура, але країну потрібно врятувати". Уже в лютому 1933 р. на окупованих землях був введений надзвичайний стан, а протягом 1933–1935 pp. румунський парламент прийняв кілька реакційних законів, зокрема про реорганізацію і зміцнення поліції та служби безпеки сигуранци.

Відверта антиукраїнська спрямованість асиміляційної політики Румунії викликала опір українців. Його очолила національна інте­лігенція. Українські педагоги надсилали в органи державної влади протести з вимогами зупинити деукраїнізацію освіти, організовували приватне навчання українською мовою. Батьки учнів-українців бойкотували румунські школи. Юнаки українського походження масово ухилялися від військової служби в румунській армії, дезертирували, втікали за кордон. Українські священики читали в церквах проповіді рідною мовою. Депутати-українці виступали в парламенті, засуджуючи насильницьку румунізацію в Буковині й Бессарабії. Стійкий опір політиці деукраїнізації консолідував український народ, пришвидшивши політичну кризу в Румунії.

Водночас тяжке економічне становище більшості населення і асиміляторську політику румунської адміністрації використовувало керівництво радянської Росії для розпалювання напруженості в Буковині і, особливо, в Бессарабії. Радянська Росія прагнула розгорнути через місцеві комуністичні осередки в Бессарабії широкий партизанський рух, який мав бути додатковим засобом дипломатичного тиску на Румунію, щоб та відмовилася від анексованих територій. Збройні загони повстанців діяли на всій території Бессарабії. Вони нападали на поміщицькі маєтки, приміщення сигуранци (таємної поліції) і жандармські пости, знищували засоби зв'язку. Протягом 1918–1924 pp. відбулося понад 150 збройних виступів. Апогеєм цієї боротьби стало Татарбунарське повстання у вересні 1924 р., в якому взяло участь близько 6 тис. осіб. Повсталі селяни півдня Бессарабії проголосили в деяких селах Акерманського, Ізмаїльського, Бендерського та Кагульського повітів радянську владу. Проте слабоозброєні повстанці не змогли протистояти румунській регулярній армії. Під час боїв з румунськими каральними підрозділами велика кількість повстанців загинула, частина потрапила у полон і без суду та слідства була розстріляна. Після придушення повстання близько 500 селян заарештували, а судові переслідування тривали до 1929 р.

Натомість на Буковині політична активність українців відобразилась у діяльності трьох основних політичних сил, таких як:

1. Комуністична партія Буковини, очолювана С. Канюком, В. Гаврилюком, Ф. Стасюком та ін. Ця партія тривалий час входила безпосередньо в КП(б)У на правах автономної крайової організації, боролася за возз’єднання з Радянською Україною.

2. Українська національна партія на чолі з В. Залозецьким, утворена 1927 р. Партія виступала за "органічну" роботу і компроміс з існуючим режимом. Протягом свого існування (1927–1938 рр.) здобула декілька місць у румунському парламенті.

3. Націоналістичний рух, що сформувався на Буковині в середині 1930-х років.

Будителем національної свідомості в цей час став журнал "Самостійна думка", який редагував С. Никорович (водночас обіймав посаду зв'язкового ОУН від Буковини). Незабаром тут було утворено ОУН південно-західних українських земель. Крайовим провідником на Буковині, у Бессарабії та на Мармарощині став Орест Зибачинський. ОУН заснувала студентську організацію "Залізняк" та спортивне товариство "Мазепа". ОУН чинила активний опір окупаційній владі. її активісти поширювали серед населення листівки із закликами боротися за визволення Буковини з-під румунського гніту, вивішували в людних місцях синьо-жовті прапори тощо. У 1938 p. після встановлення в Румунії військової диктатури лише націоналісти завдяки конспірації зберегли свою організаційну структуру і не зникли з політичної сцени.

Переглянути хронологію...

Між світовими війнами (1919–1939)
СРСР
Селянський повстанський рух
Голодомор 1921-1923
Форсована індустріалізація
Суцільна колективізація
Голодомор 1932-1933
Ліквідація УАПЦ
Політичні репресії в УРСР
Великий терор 1937-1938
Польща
Авторитарний режим
Пацифікація 1930 р.
Чехословаччина
Румунія
Друга світова війна (1939–1945)
"Перші совіти"
Радянська тактика «випаленої землі» 1941 року
Під владою Третього Рейху
Гітлерівський терор
Радянські військовополонені
Ґетто й акції Голокосту
Остарбайтери
Український рух Опору
Війна після війни (1944–1953)
Ліквідація УГКЦ
Друга колективізація
Голодомор 1946-1947
Депортації
ГУЛАГ
Хрущовська "відлига" (1953–1964)
Брежнєвський "застій" (1964–1986)
На шляху до незалежності (1986–1991)
Пов'язані кіносюжети
Парад товариства Аркашул, 1939 р.
Місто Чернівці у 1939 році
Пов'язані фото
Вступ румунських військ до Чернівців
Буковина
Вступ румунських військ до Чернівців
ID: DFF000277
Дата: 12.11.1918 р.
Опис: 12 листопада 1918 р. румунські війська окупували Північну Буковину. У 1919 р. Румунія остаточно закріпила за собою окуповані землі.  

Повний опис
Табір румунських військ
Буковина
Табір румунських військ
ID: DFF000280
Дата: 1918 р.
Опис: 12 листопада 1918 р. румунські війська окупували Північну Буковину. У 1919 р. Румунія остаточно закріпила за собою окуповані землі. 

Повний опис
Румунські військові
Буковина
Румунські військові
ID: DFF000279
Дата: 1919 р.
Опис: 12 листопада 1918 р. румунські війська окупували Північну Буковину. У 1919 р. Румунія остаточно закріпила за собою окуповані землі. 

Повний опис
Румунські війська біля м. Чернівці
Буковина
Румунські війська біля м. Чернівці
ID: DFF000284
Дата: 1919 р.
Опис: 12 листопада 1918 р. румунські війська окупували Північну Буковину. У 1919 р. Румунія остаточно закріпила за собою окуповані землі. 

Повний опис
Румунський військовий літак
Буковина
Румунський військовий літак
ID: DFF000285
Дата: 1935 р.
Опис: 12 листопада 1918 р. румунські війська окупували Північну Буковину. У 1919 р. Румунія остаточно закріпила за собою окуповані землі. 

Повний опис
Сторожова вежа тюрми Дофтана
м. Телега (Румунія)
Сторожова вежа тюрми Дофтана
ID: DFF000282
Дата: 1930-ті рр.
Опис: Тюрма Дофтана – місце ув’язнення українців в період румунської окупації Буковини. Проіснувала як політична тюрма до падіння режиму Антонеску в 1944 р. 

Повний опис
Інтерновані у таборі Орадя-Маре українські військові
м. Орадя-Маре (Румунія)
Інтерновані у таборі Орадя-Маре українські військові
ID: DFF000281
Дата: 1921 р.
Опис: Вояки армії УНР після поразки національно-визвольної боротьби 1917–1921 рр., які знаходились за кордоном, утримувались в таборах для інтернованих. Після окупації Північної Буковини Румунією в 1919 р. у м. Орадя-Маре був утворений табір для колишніх українських військових. 

Повний опис
Пам'ятник Унії
М. Чернівці
Пам'ятник Унії
ID: DFF000283
Дата: 1930-ті рр.
Опис: 11 листопада 1924 р. з нагоди приєднання Буковини до Румунського королівства у м. Чернівці встановили пам'ятник Унії. Радянська влада демонтувала  пам’ятник за три етапи: 1940 р., 1945 р., 1951 р.

Повний опис
Пов'язані документи
Рапорт інспектора крайової поліції про виявлений в м.Чернівці пакунок з 24-ма примірниками агітаційного маніфесту
Рапорт інспектора крайової поліції про виявлений в м.Чернівці пакунок з 24-ма примірниками агітаційного маніфесту
Дата: 02.11.1938 р.
Опис: Папір, друк, машинопис. Наявні штамп, підпис і службові відмітки.

Повний опис
Текст маніфесту-звернення до українського народу від Організації українських націоналістів та військової організації "Закарпаття"
Текст маніфесту-звернення до українського народу від Організації українських націоналістів та військової організації "Закарпаття"
Дата: Дата невідома
Опис: Папір, машинопис. Румунська мова.

Повний опис
Пересильна тюрма №25 Територія терору - Львівське ґетто Територія терору Територія терору
  • Музей
    • Місія
    • Візія
    • Музейний комплекс
    • Пересильна тюрма №25
    • Львівське ґетто
    • Новини
  • Історія
    • Між світовими війнами (1919–1939)
      • СРСР
        • Селянський повстанський рух
        • Голодомор 1921-1923
        • Форсована індустріалізація
        • Суцільна колективізація
        • Голодомор 1932-1933
        • Ліквідація УАПЦ
        • Політичні репресії в УРСР
        • Великий терор 1937-1938
      • Польща
        • Авторитарний режим
        • Пацифікація 1930 р.
      • Чехословаччина
      • Румунія
    • Друга світова війна (1939–1945)
      • "Перші совіти"
        • Радянська тактика «випаленої землі» 1941 року
      • Під владою Третього Рейху
        • Гітлерівський терор
        • Радянські військовополонені
        • Ґетто й акції Голокосту
        • Остарбайтери
      • Український рух Опору
    • Війна після війни (1944–1953)
      • Ліквідація УГКЦ
      • Друга колективізація
      • Голодомор 1946-1947
      • Депортації
      • ГУЛАГ
    • Хрущовська "відлига" (1953–1964)
    • Брежнєвський "застій" (1964–1986)
    • На шляху до незалежності (1986–1991)
  • Очевидці
  • Проекти
    • Жива історія
    • Урок пам’яті
    • Діалоги в музеї
    • Виставки
      • Виставка "Рідній школі – 130"
      • Виставка "Західна Україна 1939-1941"
      • "Репресованим українським родинам"
      • Особистість vs. Тоталітаризм
    • Документалістика
      • "Золотий вересень. Хроніка Галичини 1939-1941 рр."
      • "Срібна Земля. Хроніка Карпатської України 1919–1939"
    • Загублені могили
      • Загублені могили - 2010
      • Загублені могили - 2011
    • Тіні незабутих предків
    • Місця терору
    • Міжнародні проекти
      • Пам'ять Нації
      • Невідомі герої
      • Підзамче
  • Публікації
  • Архів
    • Документи
    • Фотоархів
    • Відеоархів
    • Кіноархів
  • Ресурси
    • Он-лайн бібліотека
    • Каталог
    • Наш календар
    • Крамниця
      • Книжки, буклети
      • Сувеніри
      • Фільми, фото
    • Волонтери
  • Путівник
    • Словник термінів
    • Карта сайту
    • Партнери
    • Контакти
© 2013, Меморіальний музей тоталітарних режимів "Територія Терору".
За умови використання матеріалів сайту гіперпосилання на www.territoryterror.org.ua є обов'язковим.
Powered by siteGist CMS - Web Content Management System