Музей "Територія Терору" | Історія | Друга світова війна (1939–1945) | Під владою Третього Рейху | Гітлерівський терор

Гітлерівський терор на окупованих українських землях

Страта в’язнів нацистами
Страта в’язнів нацистами
Страта в’язнів нацистами

Плануючи війну проти СРСР, А. Гітлер під час наради вищого генералітету підкреслював, що «війна буде різко відрізнятися від війни на Заході. На Сході жорстокість є благом для майбутнього». Відповідно до такої тези керманичі Третього Рейху поряд із військовими діями планували тотальний фізичний, духовний та адміністративний терор проти цивільного населення та військовополонених. Акцент робили на позасудове насилля, яке мало супроводжуватися придушенням будь-якої опозиційної діяльності, каральними операціями проти всіх незгодних та їм співчуваючих. Останні мали доповнювати ідеологічний і поліцейський терор на окупованих вермахтом територіях.

«Тотальна війна»

Війна Німеччини проти Радянського Союзу супроводжувалася масовим терором і геноцидом проти мирного населення, колосальним спустошенням, руйнуванням і пограбуванням матеріальних цінностей.

Гітлер та його соратники висунули расистську теорію про вищість «арійської раси» (до якої належали німці та інші нордичні германські народи) над усіма іншими етносами та націями. Наступним етапом після завоювання нових територій на сході (т.зв. життєвого простору) мало стати їх «звільнення» від «зайвої» маси населення і подальша колонізація німцями. Настанови фюрера були деталізовані у численних документах вищих цивільних і військових чинників, різних установ. Особливе місце серед них посідає генеральний план «Ост» (перший варіант якого був розроблений у січні 1940 р.). В цьому плані викладені основні засади і напрями «східної політики» нацистів. Відповідно до нього передбачалося переселити і знищити 31 млн мешканців західної частини СРСР і Польщі, серед них – 65% українців, 75% білорусів, 80-85% поляків. Замість передбачалося поселити німецьке населення.

Музей Т. Шевченка у м. Каневі, перетворений на трудовий табір. Київська обл., 1943 р.
Музей Т. Шевченка у м. Каневі, перетворений на трудовий табір. Київська обл., 1943 р.

Під час наради вищого партійного і військового складу нацистської Німеччини, що проходила 16 липня 1941 р. у Східній Прусії, Гітлер рекомендував застосовувати всі необхідні засоби для завоювання життєвого простору на Сході: розстріл, переміщення осіб тощо.

Спеціальним наказом головнокомандувача німецькими військами (літо 1941 р.) військовослужбовцям вермахту дозволялося відкривати вогонь без попередження по тих, хто порушує комендантську годину, уникає реєстрації, приймає на проживання немісцевих людей, не доносить на «більшовиків і бандитів», переховує зброю, наближається ближче ніж на 100 км до залізничного полотна тощо.

Для підкорення загарбаної території нацисти створили розгалужений апарат терору й геноциду. Його особливістю було багатошарове поєднання цивільних і військових судово-каральних органів.

Безпосередньо причетними до гітлерівського терору на окупованих територіях були підрозділи СС, СД, таємної поліції (гестапо), польової жандармерії (в компетенції якої перебувала система перепусток, облік і реєстрація населення, контроль за місцевою допоміжною поліцією), а також вермахт.  

Ще у травні 1941 р. у складі вермахту були створенні 4 спеціальні групи поліції безпеки та СД («айнзатцгрупи») по 800-1200 осіб у кожній: «А», «В», «С», «D», останні дві з яких діяли на українській території. Айнзатцгрупи поділялися на оперативні команди («зондеркоманди»), а ті – на окремі команди («тайлькоманди»). Ще до початку агресії Німеччини проти СРСР перед оперативними групами було поставлене цілком конкретне завдання: «умиротворення» населення завойованих територій шляхом фізичної ліквідації всіх потенційно небезпечних для Третього Рейху осіб (комуністів, радянського і господарського активів, євреїв, циганів, «неповноцінних азіатів», інвалідів, психічно хворих тощо).

Насамперед, нацистська політика терору передбачала екстермінацію вищих прошарків суспільства (державних і партійних керівників усіх ланок, комуністів, діячів Комінтерну, політкомісарів ЧА, інтелігенцію тощо).

Оголошення коменданта м. Києва про розстріл 300 мешканців міста. 2 листопада, 1943
Оголошення коменданта м. Києва про розстріл 300 мешканців міста. 2 листопада, 1943

Хвороблива уява Гітлера та його найближчого оточення реалізувалася у формі потворного механізму терору проти всіх, хто, на їх думку, перешкоджав втіленню німецьких ідеалів та інтересів.

Найпоширенішою формою терору в рейхскомісаріаті «Україна» стало фізичне знищення людей за будь-які порушення встановлених приписів, нелояльність до влади, а то і без вказаних причин та підстав.

У низці злочинів нацистського режиму на території України найстрахітливішим є цілком свідомі та сплановані вбивства дітей. Особливо показовими у цьому відношенні були вбивства німцями малюків у дитбудинках. Цинізм і психоапатичні нахили окупантів дійшли до того, що вони почали шукати незвичайних методів знищення дітей. Карателі практикували отруєння маленьких, закопування живими у могили, розстріли, повішення та інші методи вбивств.

Неповнолітні та діти з батьками масово вивозилися на примусові роботи до Німеччини. Виснажлива праця, вкрай погане харчування, несприятливі санітарно-побутові умови, знущання власників та адміністрації підприємств і бауерів стали причиною загибелі багатьох юних «остарбайтерів», завдали тяжких морально-психолоічних травм тим, хто зумів вижити на німецькій каторзі.

Демографічний терор нацистських окупантів передбачав серію заходів зі зниження рівня народжуваності серед підкорених слов’янських народів через заохочення абортів, розлучень, стерилізації, пропаганди проти народжуваності, поширення протизаплідних засобів тощо.

Поряд із фізичним терором нацисти вдавалися до адміністративного й економічного терору. Встановивши непосильний тягар сільськогосподарської продукції та інших поборів, окупанти педантично затягували зашморг на шиї українського селянина й прирікали на голод міста. За невиконання поставок продовольства окупанти вдавалися до розстрілів і повішань мирного населення. Також застосовувались репресивні заходи щодо тих осіб, які ухилялися від виїзду на роботи до Німеччини.

Поліцаї забирають худобу у селянки. 1941-1943 рр.
Поліцаї забирають худобу у селянки. 1941-1943 рр.

Система заручництва стала універсальним каральним методом нацистської політики терору за будь-які спроби спротиву з метою залякування населення, боротьби проти рухів Опору.  

Коли радянсько-німецький фронт почав неухильно відступати на Захід, гітлерівці вдалися ще до одного засобу знелюднення українських теренів – примусової евакуації населення з територій, які залишали. Юридичною підставою для цього вважався наказ Гіммлера від 7 вересня 1943 р. на адресу начальника військ СС і поліції в Україні генерала Прюцмана, зміст якого зводився до проведення тотального спустошення районів, з яких відступали частини вермахту.

«Евакуація» супроводжувалася знищенням тих категорій населення, які з різних причин не могли чи не повинні були згідно з німецькими планами відходити на Захід: хворі, в’язні тюрем, таборів, непрацездатні тощо. Під час відступу німецьких військ були, зокрема, ліквідовані в’язні гестапівських тюрем у Севастополі (5 тис.). Жертвами німецької евакуації ставали мирні жителі міст і сіл. Не встигаючи вивозити населення під ударами радянських військ, нацисти вдалися, зокрема, до масового знищеня цивільного люду на теритоії Кам’янець-Подільської області.

Табличка з будинку, де жили окупанти. 1941 р.
Табличка з будинку, де жили окупанти. 1941 р.

Нацистські місця примусового утримання

Важливим елементом людиноненависницького режиму стала охоронна поліція, яка контролювала в’язниці і табори. Остання разом з «айзатцкомандами» проводила фільтрацію радянських військовополонених, сепарувала «політично неблагонадійних і ворожі елементи», євреїв, циган, а також виконувала суто каральні функції. Нацисти зуміли поставити собі на службу також українську допоміжну поліцію, яка в ряді випадків залучалася до каральних операцій на території України та Білорусії.  

Нацисти, маніпулюючи свідомістю людей, використовуючи напруження у взаєминах між різними національними групами населення регіону, втягували їх у політику терору та геноциду. І українці, і поляки, і євреї у той чи інший спосіб були причетні до масових вбивств не лише одноплемінників, але й братів по крові та вірі. І все ж ініціаторами та головними організаторами масового терору на окупованих землях були нацисти.

Для ізоляції, етапування, майбутнього використання ув’язнених і полонених або їх знищення нацисти створили розгалужену систему таборів. Існувала така класифікація місць примусового утримання: концентраційні, виправно-трудові, табори примусової праці для євреїв, пересильні й трудові.  До концтаборів потрапляли особи, превентивно ув’язнені за рішенням гестапо переважно за політичними мотивами, без суду й слідства на певний термін. Для них були характерні підпорядкованість табору інспекції таборів Німеччини, найсуворіший режим утримання з повною ізоляцією, охорона військами СС, використання примусової праці ув’язнених.

Територія тюрми для радянських військовополонених та цивільного населення. с. Чкалове, Дніпропетровська обл., 1944 р.
Територія тюрми для радянських військовополонених та цивільного населення. с. Чкалове, Дніпропетровська обл., 1944 р.

За неповними підрахунками, нацисти створили мережу на 659 місць примусового утримання, яка включала в себе 6 концентраційних таборів і таборів-смерті, 40 їхніх філіалів, 19 транспортних і переселенських таборів, 64 великих гетто і в’язниць, велику кількість таборів для військовополонених. Близько 230 з них розміщувалися на українських землях.

Зокрема, в Україні існували два класичні концтабори (визнані на міжнародному рівні) – Сирецький у Києві та Янівський у Львові. Насправді ж концтаборів на території України було більше. Відсутність німецьких документів на Заході не дала можливості кваліфікувати їх таким чином.

За суворістю режиму утримання до концтаборів наближалися виправно-трудові табори і табори примусової праці для євреїв, кількість яких в Україні сягала 78. Частина з них розміщувалася безпосередньо в гетто (їх нараховувалося 304). Крім того, на українських землях діяло 200 пересильних і 15 трудових таборів. Попри істотні відмінності в призначенні й специфіку функціонування, всі види таборів стали ланками єдиного ланцюга, що рухав безупинний конвеєр смерті.

Череп дитини, розстріляної румунськими окупантами у с. Богданівка. Доманівський район, Одеська область, 1944 р.
Череп дитини, розстріляної румунськими окупантами у с. Богданівка. Доманівський район, Одеська область, 1944 р.

Румунський терор

Терор став також одним із інструментів утвердження румунської влади у новоприєднаних та окупованих теренах Північної Буковини, Бессарабії та Трансністрії. На землях між південним Бугом та Дністром розгорнулася мережа таборів (у Березівці, Вапнярці, Гросулові та ін. місцях), де перебувало в ув’язненні близько 1 млн 600 тис. осіб. З метою залякування населення командир 10-ї румунської дивізії генерал Трестіоряну розстріляв тут понад 20 тис. осіб. Територія радгоспу «Богданівка» (Доманівский район Одещини) стала братською могилою для 52 тис. в’язнів, ще 2 тис. було спалено живцем у бараках. Актом помсти за оборону Одеси стало спалення у приміщенні порохових складів 25 тис. осіб. 800 пацієнтів одеської психіатрічної лікарні окупанти заморили голодом. Однією з найбільш поширених і широко застосовуваних форм окупаційного терору стала система заручництв. Всього за період румунської окупації на Одещині жертвами терору стали 200 тис. осіб.

Між світовими війнами (1919–1939)
СРСР
Селянський повстанський рух
Голодомор 1921-1923
Форсована індустріалізація
Суцільна колективізація
Голодомор 1932-1933
Ліквідація УАПЦ
Політичні репресії в УРСР
Великий терор 1937-1938
Польща
Авторитарний режим
Пацифікація 1930 р.
Чехословаччина
Румунія
Друга світова війна (1939–1945)
"Перші совіти"
Радянська тактика «випаленої землі» 1941 року
Під владою Третього Рейху
Гітлерівський терор
Радянські військовополонені
Ґетто й акції Голокосту
Остарбайтери
Український рух Опору
Війна після війни (1944–1953)
Ліквідація УГКЦ
Друга колективізація
Голодомор 1946-1947
Депортації
ГУЛАГ
Хрущовська "відлига" (1953–1964)
Брежнєвський "застій" (1964–1986)
На шляху до незалежності (1986–1991)
Пов'язані відеосюжети
Богдан Габлевич - Життя в Галичині під час нацистської окупації, 1941–1944 рр.
Пов'язані фото
Страта в’язнів нацистами
УРСР
Страта в’язнів нацистами
ID: DFF000314
Дата: вересень 1941 р.
Опис: 22 червня 1941 р. Німеччина розпочала війну з СРСР. 30 червня 1941 р. німецькі війська увійшли до Львова. Окупаційна влада почала здійснювати репресивні заходи щодо членів українського руху Опору та населення підконтрольних територій

Повний опис
Територія тюрми для радянських військовополонених і цивільного населення
с. Чкалове (Рейхскомісаріат «Україна», тепер – Нікопольський район, Дніпропетровська область)
Територія тюрми для радянських військовополонених і цивільного населення
ID: DF 000367
Дата: 1944 р.
Опис: У приміщенні колишнього дитячого будинку с. Чкалове нацисти облаштували тюрму, де у серпні 1941 р. було розстріляно близько 1 тис. євреїв та радянських партфункціонерів.

Повний опис
Череп дитини, розстріляної румунськими військовими
с. Богданівка (Трансністрія, тепер – Доманівський район, Одеська область)
Череп дитини, розстріляної румунськими військовими
ID: DF 000372
Дата: 1941 р.
Опис: Відповідно до політики «умиротворення» нацистів та їх союзників життя цивільного населення завойованих регіонів регламентувалося численними заборонами.

Повний опис
Музей Т. Шевченка у місті Каневі Київської області, перетворений окупантами на трудовий табір
м. Канів (Рейхскомісаріат «Україна», тепер – Київська область)
Музей Т. Шевченка у місті Каневі Київської області, перетворений окупантами на трудовий табір
Дата: 1943 р.
Опис: У приміщення та на прилеглій території Музею Т.Шевченка у місті Каневі Київської області під час нацистської окупації діяв трудовий табір для єврейського населення.

Повний опис
Реквізиція худоби у селянки
м. Київ, Рейхскомісаріат «Україна» (тепер Україна)
Реквізиція худоби у селянки
Дата: 1941-1943 рр.
Опис: Окрім продуктових поборів нацистська окупаційна влада практикувала примусову реквізицію худоби та особистого майна селян.

Повний опис
Страта в’язнів у рейхскомісаріаті "Україна"
УРСР
Страта в’язнів у рейхскомісаріаті "Україна"
ID: DFF000312
Дата: 1943 р.
Опис: Публічна страта нацистами в’язнів у рейхскомісаріаті «Україна». Рейхскомісаріат "Україна» був утворений 1 вересня 1941 р. і включав Волинь, Полісся, Правобережжя, Полтавщину. Територія рейхскомісаріату охоплювала 339 275 кв. км. з майже 17 млн населення.

Повний опис
Табличка з будинку, де мешкали нацисти
Рейхскомісаріат «Україна»
Табличка з будинку, де мешкали нацисти
ID: DF 000371
Дата: 1941 р.
Опис: Відповідно до расової теорії нацистів та політики «умиротворення» завойованих регіонів життя цивільного населення регламентувалося численними заборонами. 

Повний опис
Пересильна тюрма №25 Територія терору - Львівське ґетто Територія терору Територія терору
  • Музей
    • Місія
    • Візія
    • Музейний комплекс
    • Пересильна тюрма №25
    • Львівське ґетто
    • Новини
  • Історія
    • Між світовими війнами (1919–1939)
      • СРСР
        • Селянський повстанський рух
        • Голодомор 1921-1923
        • Форсована індустріалізація
        • Суцільна колективізація
        • Голодомор 1932-1933
        • Ліквідація УАПЦ
        • Політичні репресії в УРСР
        • Великий терор 1937-1938
      • Польща
        • Авторитарний режим
        • Пацифікація 1930 р.
      • Чехословаччина
      • Румунія
    • Друга світова війна (1939–1945)
      • "Перші совіти"
        • Радянська тактика «випаленої землі» 1941 року
      • Під владою Третього Рейху
        • Гітлерівський терор
        • Радянські військовополонені
        • Ґетто й акції Голокосту
        • Остарбайтери
      • Український рух Опору
    • Війна після війни (1944–1953)
      • Ліквідація УГКЦ
      • Друга колективізація
      • Голодомор 1946-1947
      • Депортації
      • ГУЛАГ
    • Хрущовська "відлига" (1953–1964)
    • Брежнєвський "застій" (1964–1986)
    • На шляху до незалежності (1986–1991)
  • Очевидці
  • Проекти
    • Жива історія
    • Урок пам’яті
    • Діалоги в музеї
    • Виставки
      • Виставка "Рідній школі – 130"
      • Виставка "Західна Україна 1939-1941"
      • "Репресованим українським родинам"
      • Особистість vs. Тоталітаризм
    • Документалістика
      • "Золотий вересень. Хроніка Галичини 1939-1941 рр."
      • "Срібна Земля. Хроніка Карпатської України 1919–1939"
    • Загублені могили
      • Загублені могили - 2010
      • Загублені могили - 2011
    • Тіні незабутих предків
    • Місця терору
    • Міжнародні проекти
      • Пам'ять Нації
      • Невідомі герої
      • Підзамче
  • Публікації
  • Архів
    • Документи
    • Фотоархів
    • Відеоархів
    • Кіноархів
  • Ресурси
    • Он-лайн бібліотека
    • Каталог
    • Наш календар
    • Крамниця
      • Книжки, буклети
      • Сувеніри
      • Фільми, фото
    • Волонтери
  • Путівник
    • Словник термінів
    • Карта сайту
    • Партнери
    • Контакти
© 2013, Меморіальний музей тоталітарних режимів "Територія Терору".
За умови використання матеріалів сайту гіперпосилання на www.territoryterror.org.ua є обов'язковим.
Powered by siteGist CMS - Web Content Management System