Музей "Територія Терору" | Історія | Періоди окупацій

Форсована індустріалізація

Механічний завод. Соловки, 1927 р.
Механічний завод. Соловки, 1927 р.
Механічний завод. Соловки, 1927 р.

У 2-й пол. 1920-х рр. компартійно-радянська номенклатура, згуртована навколо Сталіна, знову повернулася до гасел «воєнного комунізму» та «розгорнутого будівництва соціалізму». Сталінський варіант економічної основи радянського устрою ґрунтувався, як і ленінський, на комуністичній доктрині, викладеній у партійній програмі 1919 р. 

У грудні 1925 року XIV з’їзд ВКП(б) проголосив курс на індустріалізацію, однак він не вирішив питання про кошти для її проведення. На пленумі ЦК ВКП(б), який розглядав у квітні 1926 р. проблему фінансування, було вирішено, що єдино можливим джерелом для її проведення могла стати реорганізація сільського господарства – колективізація. Водночас актуалізувалося питання капітального будівництва. Гроші на спорудження новобудов брали із аграрного сектору.

У 1927–1928 рр. виникли «ножиці цін» між промисловими товарами і сільськогосподарськими продуктами, штучно встановленими державою для викачування ресурсів із села. Взимку 1928 р. селяни відмовилися продавати зерно державі за низькими цінами, що спровокувало хлібозаготівельну кризу.

Коли адептів «надідустріаліазації» Троцького, Зінов’єва і Камєнєва на XV з’їзді партії у 1927 р. вивели зі складу політичного керівництва, Сталін та його послідовники самі перехопили ідею «надіндустрілізації». Його прихильниками виявилися членами партійно-державного керівництва України, у тому числі генеральні секретарі ЦК КП(б)У Л. Каганович і С. Косіор, голова РНК УСРР В. Чубар, голова ВУЦВК Г. Петровський.

Радянський агітаційний плакат, 1936 р.
Радянський агітаційний плакат, 1936 р.

Індустріальна гонитва

У 1928 р. країна розпочала виконання першого п’ятирічного плану. Капіталовкладення в основні промислово-виробничі фонди України зростати рік у рік, збільшившись із 438 млн крб. у 1928 р. до 1 млрд. крб. у 1931 році.

Продиктовані Сталіним планові темпи зростання промислового виробництва були нереальні – 37,7% за рік. Тоді як за офіційною статистикою середньорічний темпи промислового зростання за роки першої п’ятирічки становили тільки 15,7%.

В Україні п’ятирічний план передбачав вкладення у важку індустрію переважної частки асигнованих коштів – 87,5%, а в легку і харчову промисловість – 12,5%. Однак цей показник був перевиконаний: капітальні вкладення у важку промисловість сягнули 90,5%, а в легку й харчову – 9,5%. На першому місці перебувала металургія, потім – машинобудування, електроенергетика та паливна промисловість.

На поч. 1933 р. Сталін оголосив про дострокове виконання першої п’ятирічки – за 4 роки і 3 місяці (тобто, до кінця 1932 р.). У другій п’ятирічці (1933-1937) були запроектовані помірні середньорічні темпи зростання промислової продукції – 13-14%, що ліквідувало гостроту народногосподарських диспропорцій. У другій п’ятирічці,  як і в першій, 9/10 капіталовкладень спрямовувалося у важку промисловість. У цей час була подолана інфляція та досягнута стабілізація цін. Загальний рівень цін істотно підвищився.

Серед промислових об’єктів перших п’ятирічок у СРСР виділялися 35 новобудов, на кожну з яких було витрачено до  1936 р. понад 100 млн крб. З них в Україні розміщувалися 12 об’єктів – 7 новобудов і 5 докорінно реконструйованих підприємств, тобто третина від загальносоюзних об’єктів. До новобудов належали три металургійні заводи (Запоріжсталь, Криворіжсталь, Азовсталь), Дніпрогес, Дніпроалюмінійбуд, Краммашбуд і Харківський тракторний завод (ХТЗ). Гігантами серед реконструйованих підприємств були Луганський паровозобудівний завод і чотири металургійні заводи: у Макіївці, Дніпродзержинську, Дніпропетровську й Комунарську (Алчевську).

В республіці була відбудована кольорова металургія. У 1938 р. до складу цієї галузі входило 14 підприємств. Безсумнівним лідером тут був Дніпровський алюмінієвий комбінат. Також було заново створена хімічна промисловість, зокрема побудовано один із найбільших у світі содонних заводів – Донсоду (в Лисичанську). У роки довоєнних п’ятирічок Рубіжанський комбінат із виробництва анілінових барвників став одним із найбільших у Європі. 

Радянський агітаційний плакат, 1930 р.
Радянський агітаційний плакат, 1930 р.

В Україні було зведено чимало великих підприємств-гігантів союзного, європейського та світового значення. Зокрема, внаслідок реконструкції Луганський паровозобудівний завод зрівнявся за своєю потужністю з найбільшим у світі заводом компанії «Амерікен локомотив» і відіграв істотну роль у технічній реконструкції залізничного транспорту СРСР. Навесні 1930 р. у Харкові відбулося закладення найбільшого у світі верстатобудівного заводу. У 1934 р. почав функціонувати найбільший у Європі Харківський турбогенераторний завод. Харківський завод «Серп і молот» спеціалізувався на виробництві молотарок для всього СРСР. Київський завод «Ленкузня» став одним із найбільших в СРСР підприємств річкового суднобудування, головною базою постачання пароплавів і барж для Великого Дніпра.

Ресурси, виділені для електроенергетики, дозволили розгорнути будівництво великих районних електростанцій і заводських електростанцій районного значення. Особливо великі темпи нарощування потужностей електроенергетики спостерігалися на Донбасі. Загалом за період перших п’ятирічок постали Штерівська, Криворізька, Сіверськодонецька, Київська, Харківська, Дніпродзержинська ДРЕС та Червонозаводська і Київська ТЕЦ.

Символом радянської індустріалізації став Дніпрогес, закладений навесні 1927 р. Турбогенератори поставляли американська фірма «Дженерал електрик», що на той час були найвищим виробничим досягненням у світовій енергетиці. Перший електрогенератор постав до ладу у жовтні 1932 р., а в роки другої п’ятирічки було введено чотири агрегати другої черги, після чого ГЕС вийшов на проектну потужність. Завдяки посиленому будівництву електростанцій СРСР на кінець другої п’ятирічки перемістився з 11 місця в світі на 2.   

Загалом у другій п’ятирічці СРСР вийшов на друге місце у виробництві продукції чорної металургії (після США). В УРСР за 1928-1937 рр. виплавка чавуну збільшилася у 3,9 рази, сталі – у 3,6 рази, виробництво прокату – в 3,2 рази. 

Індустріальна гонитва призвела до обмеження життєвого рівня населення. Економічні труднощі оголошувалися пропагандою неминучими й цілком природними. Метод «підхльостування» полягав не тільки у запровадженні завищених планів, а й у спробах змусити виконавців утілювати ці плани в життя за допомогою терористичних методів.

 

«Соцзмагання»

Поряд з індустріалізацією у країні розгорнулася кампанія з «соціалістичного змагання». Ініціативу в цьому процесі взяли донецьким шахтарям. Вугледобувна промисловість була найбільш «вузьким місцем» у промисловості. 9 травня 1929 р. ЦК ВКП(б) ухвалив постанову «Про соціалістичне змагання фабрик і заводів». У ній зазначалося, що змагання – це не епізодична кампанія, а постійний метод роботи. Організація змагання покладалася на профспілки, а загальне керівництво ним – на партію.

Намагаючись підвищити продуктивність праці, уряд вирішив організувати новий робітничий почин і поширити його методами змагання. Взірець вимагалися знайти знову-таки серед шахтарів. Рекорд організував на кадіївській шахті «Центральне-Ірміно». У ніч на 31 серпня 1935 р. молодий робітник О. Стаханов застосував прогресивний метод роботи, заснований на поділі виробничих операцій між вибійником й кріпильником. Це дало йому можливість вирубати за зміну 102 т вугілля – в 14,5 рази більше за норму. Стаханову кріпили лаву два робітники.

Керований партійними, профспілковими та комсомольськими організаціями підприємств стахановський рух швидко поширювався по всій країні. Питома вага стахановців серед робітників залізорудної промисловості в Україні зросла з 12% у листопаді 1935 р. до 24% у серпні 1936 р., в чорній металургії – відповідно з 5 до 25%, у машинобудуванні – з 12 до 32%. Ефективність стахановського руху спочатку була високою. Середньомісячний видобуток вугілля на одного працівника на Донбасі зріс з 16,2 т у 1934 р. до 20,8 т. у 1936 р. Рекорди стахановців стали підставою для істотного підвищення в 1936 р. норм виробітку і планових завдань. Однак у 1937 р. у заробітній платі робітників було відновлено граничну межу. Ефективність стахановського руху стрімко пішла на спад. 

Радянський агітаційний плакат, 1932 р.
Радянський агітаційний плакат, 1932 р.
 

Підсумки індустріалізації

Індустріалізація кардинально змінила структуру господарства України. Суттєво змінилося співвідношення між сільським господарством та промисловістю. За 1928–1937 рр. у валовій продукції великої промисловості України підвищилася питома вага таких галузей як машинобудування та металообробка (з 13,6 до 29,8%), хімічної індустрії (з 2,95 до 7%), електроенергетики (з 1 до 3,1%), текстильної промисловості (з 2,4 до 3,1%).

Україна випередила за рівнем розвитку галузей важкої промисловості низку західноєвропейських країн. Вона посіла друге місце в Європі (після Німеччини) за виплавкою чавуну, четверте місце в світі за видобутком вугілля. За виробництвом металу й машин випередила Францію та Італію. Проте за блискучим зовнішнім фасадом індустріалізації радянського типу ховалися невтішні економічні результати. Промисловість здебільшого розвивалася у Донецько-Придніпровському районі, що викликало територіальні диспропорції у розвитку окремих регіонів України. Донбас став «всесоюзною кочегаркою». Відірваність від кінцевого споживача зробила виробничі цикли всередині групи «А» самодостатніми. Кінцевими споживачами її продукції був військово-промисловий комплекс. Зумовлений високими темпами капітального будівництва прогрес у промисловості майже не позначився на матеріальному добробуті населення

Створена в 1930-х роках модель управління виробництвом була командно-директивною. Компартійно-радянська олігархія використовувала ресурси цілком підпорядкованого їй суспільства так, як вважала за потрібне. Індустріалізація мала на меті розбудувати воєнно-промисловий комплекс, розвиваючи промисловість групи «А» (виробництво засобів виробництва), тоді як галузі групи «Б» фінансувалися за залишковим принципом.  

Між світовими війнами (1919–1939)
СРСР
Селянський повстанський рух
Голодомор 1921-1923
Форсована індустріалізація
Суцільна колективізація
Голодомор 1932-1933
Ліквідація УАПЦ
Політичні репресії в УРСР
Великий терор 1937-1938
Польща
Авторитарний режим
Пацифікація 1930 р.
Чехословаччина
Румунія
Друга світова війна (1939–1945)
"Перші совіти"
Радянська тактика «випаленої землі» 1941 року
Під владою Третього Рейху
Гітлерівський терор
Радянські військовополонені
Ґетто й акції Голокосту
Остарбайтери
Український рух Опору
Війна після війни (1944–1953)
Ліквідація УГКЦ
Друга колективізація
Голодомор 1946-1947
Депортації
ГУЛАГ
Хрущовська "відлига" (1953–1964)
Брежнєвський "застій" (1964–1986)
На шляху до незалежності (1986–1991)
Пов'язані кіносюжети
Будівництво каналу "Москва-Волга"
Праця в'язнів у Соловецьких таборах
Пов'язані фото
Міст через Дніпро ім. Є. Бош
м. Київ, УСРР (тепер Україна)
Міст через Дніпро ім. Є. Бош
Дата: поч. 1930-х рр.
Опис: На місці знищеного під час відступу поляків 1920 р. мосту через Дніпро в 1925 р. за проектом Є. Патона був збудований новий міст, названий на честь революціонерки та учасниці громадянської війни в Україні Євгенії Бош.

Повний опис
Електростанція на Соловках
Соловецькі острови, СРСР (тепер Російська Федерація)
Електростанція на Соловках
Дата: 1927 р.
Опис: У 1923-1933 рр. на Соловецьких островах діяв Соловецький табір особливого призначення («СЛОН»), де активно використовувалась праця в’язнів на промислових об’єктах. Збудована у 1912 р. монастирська гідроелектростанція у радянські часи використовувалась для живлення підприємств Соловецького табору.  

Повний опис
Прокладання Біломорканалу
Автономна республіка Карелія, СРСР (тепер Російська Федерація)
Прокладання Біломорканалу
Дата: 1932 р.
Опис: Робітники-в’язні «Белбалтлагу» на будівництві Біломорсько-Балтійського каналу.

Повний опис
Пропаганда індустріалізації на стінах Преображенського собору
Соловецькі острови, СРСР (тепер Російська Федерація)
Пропаганда індустріалізації на стінах Преображенського собору
Дата: 1932 р.
Опис: У 1923-1933 рр. на Соловецьких островах діяв Соловецький табір особливого призначення («СЛОН»). 19 липня 1932 р. пожежа у Соловецькому Кремлі знищила значну частину Преображенського собору, стіни якого більшовики використовували для агітації та пропаганди. 

Повний опис
Начальник будівництва Біломорканалу Лазар Коган
Автономна республіка Карелія, СРСР (тепер Російська Федерація)
Начальник будівництва Біломорканалу Лазар Коган
Дата: 1932 р.
Опис: Біломорсько-Балтійський канал був першою великою спорудою першої п’ятирічки в СРСР.  Споруджувався в’язнями під керівництвом Лазаря Когана – начальника УЛАГ ОГПУ (рос. Управление лагерями Обьединенного государственного политического управления).

Повний опис
Жінка на промисловому будівництві
Жінка на промисловому будівництві
Дата: поч. 1930-х рр.
Опис:

На будовах СРСР, окрім чоловіків-в’язнів, широко використовувалась фізична праця жінок та дітей.


Повний опис
В'язні у Соловецькому порту
Соловецькі острови, СРСР (тепер Російська Федерація)
В'язні у Соловецькому порту
Дата: кін. 1920-х рр.
Опис: Більшість продукції СЛОНу (рос. Соловецкий лагерь особого назначения) транспортувалась морським шляхом на материкову частину СРСР. 

Повний опис
Прокладання залізниці на Соловках
Соловецькі острови, СРСР (тепер Російська Федерація)
Прокладання залізниці на Соловках
Дата: кін. 1920-х рр.
Опис: В’язні СЛОНу (рос. Соловецкий лагерь особого назначения) наприкінці 1920-х рр.  проклали залізницю для транспортування будівельних матеріалів та вантажів між промисловими об’єктами Соловків.  

Повний опис
Пов'язані документи
Витяг з наказу про будівництво каналу Москва–Волга та управління Дмитлагу ОДПУ
Витяг з наказу про будівництво каналу Москва–Волга та управління Дмитлагу ОДПУ
Дата: 1930 р.
Опис: Папір, машинопис, рукопис. Наявні службові відмітки.

Повний опис
Постанова Раднаркому СРСР «Про об’єкти будівництва, які виконує ОДПУ»
Постанова Раднаркому СРСР «Про об’єкти будівництва, які виконує ОДПУ»
Дата: 21.02.1930 р.
Опис: Папір, машинопис. Наявні службові відмітки та підпис.

Повний опис
Пересильна тюрма №25 Територія терору - Львівське ґетто Територія терору Територія терору
  • Музей
    • Місія
    • Візія
    • Музейний комплекс
    • Пересильна тюрма №25
    • Львівське ґетто
    • Новини
  • Історія
    • Між світовими війнами (1919–1939)
      • СРСР
        • Селянський повстанський рух
        • Голодомор 1921-1923
        • Форсована індустріалізація
        • Суцільна колективізація
        • Голодомор 1932-1933
        • Ліквідація УАПЦ
        • Політичні репресії в УРСР
        • Великий терор 1937-1938
      • Польща
        • Авторитарний режим
        • Пацифікація 1930 р.
      • Чехословаччина
      • Румунія
    • Друга світова війна (1939–1945)
      • "Перші совіти"
        • Радянська тактика «випаленої землі» 1941 року
      • Під владою Третього Рейху
        • Гітлерівський терор
        • Радянські військовополонені
        • Ґетто й акції Голокосту
        • Остарбайтери
      • Український рух Опору
    • Війна після війни (1944–1953)
      • Ліквідація УГКЦ
      • Друга колективізація
      • Голодомор 1946-1947
      • Депортації
      • ГУЛАГ
    • Хрущовська "відлига" (1953–1964)
    • Брежнєвський "застій" (1964–1986)
    • На шляху до незалежності (1986–1991)
  • Очевидці
  • Проекти
    • Жива історія
    • Урок пам’яті
    • Діалоги в музеї
    • Виставки
      • Виставка "Рідній школі – 130"
      • Виставка "Західна Україна 1939-1941"
      • "Репресованим українським родинам"
      • Особистість vs. Тоталітаризм
    • Документалістика
      • "Золотий вересень. Хроніка Галичини 1939-1941 рр."
      • "Срібна Земля. Хроніка Карпатської України 1919–1939"
    • Загублені могили
      • Загублені могили - 2010
      • Загублені могили - 2011
    • Тіні незабутих предків
    • Місця терору
    • Міжнародні проекти
      • Пам'ять Нації
      • Невідомі герої
      • Підзамче
  • Публікації
  • Архів
    • Документи
    • Фотоархів
    • Відеоархів
    • Кіноархів
  • Ресурси
    • Он-лайн бібліотека
    • Каталог
    • Наш календар
    • Крамниця
      • Книжки, буклети
      • Сувеніри
      • Фільми, фото
    • Волонтери
  • Путівник
    • Словник термінів
    • Карта сайту
    • Партнери
    • Контакти
© 2013, Меморіальний музей тоталітарних режимів "Територія Терору".
За умови використання матеріалів сайту гіперпосилання на www.territoryterror.org.ua є обов'язковим.
Powered by siteGist CMS - Web Content Management System