Ґетто й акції Голокосту в Україні

Один із найважливіших напрямів гітлерівського терору в роки війни визначався расистською теорією нацистів. Винищення «неповноцінних»  народів та етнічних груп стало основною лінією політики Берліна на Сході Європи. Україна поряд з іншими європейськими державами стала жахливим полігоном нацистського конвеєру смерті.

«Акції зачисток», які проводили айнзатцгрупи після вступу німецьких військ, першими на території України відбулися на Галичині. У Львові особливі команди «4-А» та «4-Б» вдалися до погромів та арештів у перші дні після окупації. Звинувативши в загибелі в’язнів радянських тюрем комуністів і євреїв, вони викликали сплеск юдофобії у певної частини населення міста. Протягом тижня у Львові внаслідок погромів, ініційованих нацистами, було вбито 6 тис. євреїв.

З приєднанням дистрикту «Галичина» до Генерал-губернаторства відбувся «перехід від тотальних убивств у районах, де господарювали військові, до планомірного знишення за директивами, розробленими відомством Гіммлера».

У листопаді 1941 р. у Львові було відведено окрему ділянку міста для створення єврейського ґетто. Одночасно постали ґетто в інших містах і містечках Галичини. «Остаточне вирішення» єврейського питання відбувалося у таборах і ґетто Дрогобича, Борислава, Тернополя, Болехова, Сколе, Стрия, Камінки, Винників, Острова, Зборова, Куровичів, Яктрокова, Ляцків, Плугова, Козака та ін. населених пунктів. Загалом жертвами нацистської політики  Голокосту  в Галичині стали 610 тис. євреїв. 

Молода єврейка з дітьми. Україна, 1941 р.

Одним із перших актів катастрофи на окупованих німцями українських теренах стала «Бердичівська трагедія». У цьому містечку протягом серпня-листопада 1941 р. було розстріляно, закопано живими і напівживими близько 30 тис. місцевих євреїв.

Всього лише за місяць німецькі спецкоманди знищили 3,5 тис. євреїв у Вінницькій і 22,5 тис. у Кам’янець-Подільській області. У ґетто на території цих двох областей у 35 місцях примусового утримання перебувало 106 тис. євреїв. Місцем масових страт у квітні 1942 р. став П’яничанський Ліс під Вінницею, де після облав на місцевому стадіоні було зібрано і знищено близько 10 тис. євреїв. Всього на Вінниччині окупанти вбили понад 105 тис. євреїв, у т.ч. етапованих з окупованої румунськими військами Бессарабії й Буковини, а на Кам’янець-Подільщині – 13,1 тис.

На території Західної Волині німецькому терору передували спровоковані та зрежисовані нацистами локальні єврейські погроми за участю місцевого населення у Кременці, Тучині, Тарговиці, Вишневиці, Людвиполі, Межиріччі. Перша хвиля антиєврейських акцій влітку 1941 р. забрала життя 15 тис. євреїв з Острога, Луцька, Дубна та Рівного. У листопаді 1941 р. тільки у Рівному нацисти розстріляли 21-23 тис. євреїв. Основна частина населення цієї національності була знищена під час ліквідації ґетто (весна-літо 1942 р.). До кінця року мартиролог поповнився 150 тис. особами жертв нацистського терору, що складало 3/5 єврейського населення краю.

Страта євреїв нацистами. Україна, 1941 р.

Зазвичай стратам євреїв передувала зловісна процедура проведення «реєстрації», про необхідність якої повідомлялося спеціальними оголошеннями в публічних місцях. Реєстрація була рівноцінною підписанню вироку: табори і ґетто ставали проміжними пунктами на шляху до газових камер і ровів, в яких розстрілювали нещасних.

Величезною братською могилою представників різних народів став Бабин Яр у Києві, де з 29 вересня до 3 жовтня 1941 р. спеціальні команди нацистів вбили понад 52 тис. євреїв, циган, українців, росіян, поляків і білорусів. За роки окупації це місце стало некрополем для 100-150 тис. цивільних (переважно євреїв) і радянських військовополонених.

Страта євреїв нацистами. Бабин Яр 1941 р.

Німці збирають особисті речі розстріляних у Бабиному Яру. Осінь 1941 р.

У військовій зоні винищення євреїв теж набуло особливої інтенсивності з середини 1942 р. У Запорізькій області до березня 1942 р. було вбито 8,5 тис. євреїв. У жовтні 1942 р. нацисти розстріляли 3 тис. дітей від змішаних шлюбів з євреями у Мелітополі. У 1941-1942 рр. гітлерівці знищили на території Сталінської області 16 тис. євреїв, Дніпропетровської – 18 тис., Ворошиловградської – 2 тис., Сумської – 1 тис., Полтавської – 14 тис. Харківської – 12 тис., Херсонської – 3,5 тис., Чернігівської – 3 тис. євреїв. У Криму жертвами катастрофи стали 30 тис. євреїв і караїмів. Загалом на Лівобережжі і в Криму нацисти вбили 112 тис. осіб єврейської національності.

Єврейських жінок та дітей з гетто у Мізочі ведуть на страту. 14 жовтня 1942 р.

На території румунської Трансністрії політика Голокосту здійснювалася значною мірою за німецьким сценарієм. Першим заходом румунських окупантів стала реєстрація чоловіків віком від 18 до 50 років, відокремлення євреїв та їх наступне перепровадження до в’язниць і таборів. Масовий терор розгорнувся тут на повну силу після того, як 22 жовтня 1941 р. стався вибух у румунській комендатурі. Це стало приводом до початку акції екстермінації єврейства. За наказом коменданта міста генерала Тресторіану на майданах і вулицях Одеси було повішено і вбито 5 тис. осіб. Наприкінці жовтня були здійснені масові розстріли євреїв у с. Дальник неподалік від Одеси. Щоб конвеєр працював інтенсивніше, румунські офіцери запропонували «прискорений метод». 28 тис. євреїв було заживо спалено в попередньо облитих пальним артилерійських складах на Люстдорфській дорозі.

Страта єврейської родини. Івангород. Україна, 1942 р.

«Трансністрійським Майданеком» прозвали с. Богданівку Доманівського району, де було створене єврейське ґетто для 55 тис. осіб. Лише 1 тис. з них залишилася живим свідком страхітливого злочину. Ще 20 тис. загинули в таборах і ґетто, розташованих у селах Маренівка, Маренбург, Новоселівка, Владимирівка, Молдавка.

Жахлива політика терору нацистів і їх союзників проти євреїв знищила їх як етнорелігійну і соціокультурну спільноту в Україні. Жертвами Голокосту на українських землях стали близько 1 млн євреїв.