Пересильна тюрма №25

(1944-1955)

Пересильна тюрма № 25 була створена у місті Львові восени 1944 р. радянською окупаційною адміністрацією, що прийшла на зміну нацистській.

«Пересилка» була однією з найбільших тюрем такого типу в УРСР. Вона знаходилась за залізничним насипом, по лівій стороні вулиці Полтв’яної (тепер проспект В. Чорновола). В роки німецької окупації на цій ділянці міста знаходилось «львівське ґетто».

На території пересильної тюрми був розташований 21 барак, технічні приміщення адміністрації, шпиталь. Тюрма була огороджена цегляним і дерев’яним парканом заввишки 3 метри. По периметру були розміщені сторожові вежі, територію охороняли конвоїри з собаками.

Існування такої тюрми було зумовлене тогочасною потребою каральних органів, зокрема СМЕРШу та НКВС. Основним призначенням пересильної тюрми був збір та відправка в’язнів «етапами» у виправно-трудові табори ГУЛАГу.

На «львівську пересилку» звозили засуджених в’язнів з інших тюрем Західної України, де вони перебували від тижня до року в очікуванні на свій етап. Існує не підтверджена архівними документами інформація про перебування тут полонених солдат нацистської Німеччини, РОА, дезертирів ЧА, а також насильно репатрійованих із Західної Європи «громадян СРСР».

Наприкінці 1945 р. тюрма перейшла у розпорядження Відділу виправно-трудових колоній (ВВТК) Управління НКВС УРCР, з березня 1946 р. – у підпорядкування МДБ Львівської області.

Складні умови побуту в’язнів, зокрема антисанітарія і погане харчування, сприяли високій смертності, особливо серед народжених тут немовлят і літніх людей. У бараках розміром 25-40 м. кв. могло перебувати одночасно до 60 в’язнів. Фізіологічні потреби люди справляли у камерах або на коридорах, де стояли «параші». Хворих та виснажених після тортур у слідчих ізоляторах людей, зокрема осіб похилого віку і вагітних жінок, зазвичай залишали у пересильній тюрмі на довший термін. Були випадки самогубства в’язнів та вбивства конвоєм при спробах їхньої втечі.

1944–1949 рр. – час найактивнішого функціонування пересильної тюрми. З 1947 р. тут функціонували такі виробничі підрозділи: картонний цех, автомеханічний цех, швейна, художня, взуттєва та годинникова майстерні, бригада з виготовлення товарів широкого вжитку. На поч. 1947 р. на території тюрми відкрилася обласна лікарня МВС (поштова скринька № 17). Згідно з документами архіву МВС у 1947 р. до таборів ГУЛАГу з тюрми було відправлено 55 етапів. Кількість етапованих могла становити від 60 до 1 200 осіб за етап.

Через нелюдські умови утримання в тюрмі виникали заворушення. Зокрема, 22 травня 1949 р. відбулось повстання політичних в’язнів.

1950–1955 рр. – період поступового занепаду тюрми. Відповідно до встановлених норм у пересильній тюрмі могло перебувати не більше 2 тис.100 осіб. Тоді ж у тюрмі було 30 солдат охорони, 80 наглядачів, 43 вільнонайманих працівників та 56 осіб офіцерського складу.

4 червня 1955 р. Пересильну тюрму №25 ліквідували, а на її території облаштували обласну лікарню для інвалідів війни.

З 1995 р. тут знаходяться приватні бізнесові та розважальні структури.

З 2010 р. на цій ділянці Львівська міська рада реалізовує концепцію створення музею «Територія Терору».

Станом на сьогодні через засекреченість документів львівського обласного архіву МВС детальнішої інформації про кількість людей, що загинули у Пересильній тюрмі №25, отримати неможливо.

Сучасний вигляд території колишньої пересильної тюрми №25