Літературознавець Євген Стасіневич прочитав лекцію «Бруно Шульц – провінціал, маргінал, геній». Зустріч відбулася 9 вересня і символічно відкрила літературну програму Форуму видавців у Львові. Слухачі довідалися про особливості життя і творчості митця галицького прикордонного містечка, який через історичні обставини потрапив як до радянської тюрми, так і в єврейське ґетто.
Євген Стасіневич розповів про складний культурний контекст, в якому формувалася особистість письменника: «Сім’я змішана в національному плані. Цей момент принциповий для Шульца, який буде його все життя переслідувати. Німецькою він говорить з дитинства вдома, писати він буде польською, а ідишу не буде знати взагалі. Під кінець життя він почне його вивчати, але не встигне вивчити».
Шульцові довелося свідомо обирати, в межах якої культури творити. Деколи він відчував потяг до єврейської культури і релігійної містики, час від часу малював картини із зображенням хасидів, особливо цікавився цим відгалуженням юдаїзму наприкінці свого життя.
Українських впливів, на думку Стасіневича, у творчості Шульца майже немає. Попри це, більшовики 1941 року деякий час тримали його у в’язниці за «український націоналізм». Він був талановитим художником, і більшовики змусили його малювати. «Одна його картина буде називатися «Визволення народу Західної України». Враховуючи те, в якій сім’ї народився Шульц, абсурднішого контексту годі побачити. І він малює панораму, де селяни зустрічають Червону армію. Там коні в герці. На картині чомусь переважали блакитні й жовті кольори. Так просто вийшло. І коли це побачили, його звинуватили в українському націоналізмі. Це було популярно. На якийсь час його посадили в тюрму», – розповів Стасіневич.
Стасіневич розповів, що в роки нацистської окупації Шульц рік провів у ґетто – з осені 1941 по осінь 1942 року. Проте його забрав до себе офіцер місцевого гестапо Фелікс Ландау. Він доручив Шульцу розмальовувати його помешкання. Все ж таки Бруно запланував втечу з Дрогобича. Коли вийшов з квартири Ландау, почалася стрілянина, відома як «Чорний вівторок». На хвилі куражу німці стали розстрілювати євреїв на вулиці, усіх підряд. Один зі знайомих Ландау вистрілив Шульцу в голову. Потім він пояснив Ландау свій вчинок: «Ти колись убив мого єврея, а я вбив твого».
Літературознавець схильний зараховувати творчість Шульца не до польської літератури, а до особливої поетики прикордоння. «Він народжується не всередині польської літератури. Він народжується на якомусь абсолютно марґінальному марґінесі. Поза контекстами, вирваний звідусюди. Людина, яка бачить столичне літературне життя похапцем і частково, який невідомо що читає, на якій літературі він формується», – пояснив лектор. Він наголосив, що майже ціле своє життя письменник провів на крайніх східних рубежах імперії, у ситуації галицького прикордоння.
