Лекція Олександра Пагірі «Янівський табір як один із центрів масового вбивства у Східній Європі»: історія табору та виклики для дослідників

7 грудня у просторі музею відбулася публічна лекція Олександра Пагірі, кандидата історичних наук, наукового співробітника Меморіального музею тоталітарних режимів «Територія Терору» на тему «Янівський табір як один із центрів масового вбивства у Східній Європі». Лекція стала однією зі заключних подій загальноміського проекту «Lwów, לעמבערג‎,Львів, Lemberg’43: Місто, яке (не) пережило» − серії меморіальних заходів до 75 річниці ліквідації Львівського ґетто та Янівського концтабору у Львові.

Свою розповідь науковець розпочав з означення проблем у дослідженні історії Янівського табору: 

«Янівський табір є білою плямою в історії Львова та Голокосту на території України. Він губиться також в контексті Східної Європи на фоні більш відомих концтаборів: Аушвіц-Біркінау, Треблінки, Собібора, Майданека, – які стали справжніми символами Шоа в Європі. У нас довгий час ця тема була табуйована: єврейські жертви не виділяли в окрему категорію, а зараховували до загальних жертв серед мирного населення. Серйозні дослідження розпочали лише після здобуття незалежності. Цього року ми зробили велику інтервенцію у міський простір через заходи «Львів’43: Місто, яке (не) пережило», мета якого − активізувати пам’ять про жертв львівського ґетто та Янівського табору».

Далі лектор детально розповів про  історію створення табору. Про те, яким чином майстерні з ремонту військової техніки перетворилися на табір примусової праці «Лемберґ» у 1941 році, про першого коменданта табору. Розповів про історію оркестру в’язнів Янівського табору та про тих, хто забезпечував охорону, і про вахманів – військовополонених Червоної армії, які пройшли спеціальні вишколи, де їх вчили знищувати в’язнів чи утримувати порядок у концтаборах. За дослідженнями автора, які базуються на свідченнях одного з в’язнів, Богдана Коха, первісне призначення табору полягало у концентрації переважно єврейського населення, для використання на примусових фізичних роботах, але були і українці, і росіяни та поляки. Також на положення в’язнів у таборі впливали і належність до різних соціальних груп. Історик детально розглянув внутрішню структуру, повсякдення та окремо повсякденний терор у таборі. Дослідник розповів про діяльність зондеркоманди 1005, яку створили для зачистки слідів масових вбивств у Янівському таборі. Завершив науковець лекцію історією про процес ліквідації табору.

Олександр Пагіря зауважив, що досі дискусійним питанням щодо Янівського табору є питання визначення: «табір примусових робіт» чи «концентраційний табір»:

«Чи можна цей табір назвати концентраційним табором? Деякі українській історики вважають, що ця назва не є коректною для його означення і притримуються офіційної назви – «табір примусових робіт». І це неоднозначне питання, питання дискусії. Американські історики схильні вживати термін «концентраційний табір», але водночас зазначати його риси і функції, які припадали на різний період табору».

У підсумку лекції автор зазначив: 

«Янівський табір був центральним місцем Голокосту, безпосередньо пов’язаним з історією Львівського ґетто і також центром для багатьох інших містечок, звідки депортували євреїв. Янівський табір був постачальником вбивць для німецьких таборів на території Галичини. Фактично, це була певна школа садизму або звірства, яку проходили тут нацисти і далі поширювали насильство в інших місцях. Янівський табір потребує вшанування жертв на рівні з іншими таборами смерті. Завдання ж істориків – відтворити цілісну історію цього табору, через різні перспективи. Та головною проблемою залишається проблема джерел, особливо німецьких, які би могли вирішити багато питань щодо цієї теми».

Повний текст лекції, а також фотоматеріали, за посиланням: Відомий і невідомий Янівський концтабір.