Фільм побудований у формі документальних свідчень тих, хто пережив окупацію. Серед головних героїв – активісти, громадські діячі та журналісти, кожен з яких має власну історію, але їх оповіді об’єднує головне: туга за домівкою та пошук дороги назад. «Кожного ранку хотілось прокинутись і зрозуміти, що це був якийсь страшний сон» - розповідає телеведуча Олена Солоніна. Вона, як і інші герої, не шукають винуватців – вони роблять спробу разом із глядачами відповісти на питання: «Чому?». «Ще тоді, на Майдані, ми промовляли сценарій і у нас був висновок, що Путін не відпустить цю ситуацію» - пригадує кінооператор Ярослав Пілунський. Зв’язок між Майданом та подіями в Криму відмічають майже всі герої фільму. Але передумови для окупації формувались не тільки на Майдані.
«Це вже був інший Крим… Такий, який я ніколи не бачила» - каже публіцистка Лариса Волошина, згадуючи півострів під постійним впливом російської пропаганди після 1991 року. Саме в пропаганді герої фільму вбачають головну причину того, що сталось п’ять років тому. Нажаль, мирний супротив мало чим допоміг, на що нарікає політолог та громадський активіст Максим Осадчук: «Був призначений референдум. Ми, разом з нашою молодіжною групою активістів, до якої тоді вже належав Олег Сенцов (…) ми намагались мирним чином, шляхом протесту говорити, що ми не погоджуємось». Також, болісною точкою стало «мовчання Києва» про яке говорить Олена Солоніна: «Було відчуття, що нас всі кинули, насправді… Які там накази з центру: «Ну, тримайтеся!»
Про це, а також про власні рефлексії, глядачі мали змогу подискутувати з запрошеними гостями: Еміне Джапаровою (Emine Dzheppar), Першим заступником Міністра інформаційної політики України, Василем Кметем (Василь Кметь), директором бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка та Аметом Бекіровим (Amet Dilâver Oğlu Bekir), одним з героїв фільму, медіатором Музею «Територія Терору». Модераторкою виступила Єва Райська (Єва Райська), журналістка, письменниця, одна з авторок антології «Кримський Інжир». Розмова відбулась не тільки навколо фільму – гості поділились також і власними думками.
«Українці і кримські татари мають більше спільного, ніж ми собі уявляємо» – зазначила Еміне Джапарова, наголошуючи на важливості єднання двох народів не за принципом «старшого брата», а на рівних правах дружби і взаємовпливу. Інші гості також акцентували увагу на єднанні: «Ми забували про взаєморозуміння між національностями, а російська пропаганда скористалась цим» – в цьому вбачає головну причину окупації Василь Кметь. Важливо також, що наслідки для безпосередніх учасників подій були не лише негативними: «Львів допоміг мені усвідомити свою ідентичність (…) Я вперше став це чітко розуміти» – говорить Амет Бекіров. Він також розповів гостям кінопоказу про власний проект, покликаний об’єднати Галичину та Кримський півострів на культурних засадах. Об’єднання заради миру – ось головна теза вечора.
Фото з показу:
https://www.facebook.com/TerritoryTerror/posts/2231873450230383
