27 січня, у Міжнародний день пам’яті жертв Голокост, команда музею представила результат кількарічної праці - каталог і освітнє відео виставки про табір примусових робіт “Янівська”. Проєкт здійснено за підтримки Канадського благодійного фонду "Українсько-єврейська зустріч” Ukrainian Jewish Encounter
Виставка "Табір примусових робіт "Янівська” – індустрія терору" створена у 2018 році в межах загальноміської програми “Lwów, לעמבערג, Львів, Lemberg’43: Місто, яке (не) пережило” – меморіальних заходів до 75-ої річниці ліквідації гетто та Янівського концтабору у Львові. Мета виставки – ознайомити відвідувачів із унікальними джерелами – світлинами, експонатами, спогадами колишніх в’язнів і їхніх переслідувачів.
і стала першою спробою репрезентувати маловідому історію табору в музейному просторі у Львові та в Україні. Напрацювання виставки стануть частиною експозиції музею у Бараці №1.
Виставка про табір “Янівська” - перша спроба репрезентувати маловідому історію табору в музейному просторі у Львові та в Україні. Напрацювання виставки стануть частиною постійної експозиції музею. Каталог і відео є підсумком дворічної роботи команди музею і першою спробою систематизувати напрацьовані матеріали у сучасному медійному і друкованому продукті.
Проект презентували Владислав Гриневич, керівник українського офісу Канадського благодійного фонду “Українсько-єврейська зустріч”, Olha Honchar, директорка музею, координаторка проєкту; автори текстів, історики - Олександр Пагіря Oleksandr Bandusak,старший науковий співробітник музею, Andre Usach, науковий співробітник музею. Модерувала захід упорядниця каталогу, завідувачка інформаційного сектору музею Anna Yatsenko.
Владислав Гриневич наголосив на важливості співпраці науковців та благодійників. Також розповів про напрацювання фонду останніх років - дослідження трагедії Бабиного Яру та про враження від співпраці з музеєм. “Прошу вас не забувати ті знання, які зараз поширюються завдяки друкованим виданням - це стосується не лише представників старшого покоління, а й молоді” - зазначив він.
Олександр Пагіря розповів присутнім про специфіку роботи з архівними джерелами про табір, які, на жаль, представлені в обмеженій кількості через те, що табірний архів було знищено у 1944 році внаслідок пожежі. “Янівський табір став невід’ємною частиною “ланцюга смерті” - зазначив науковець, відповідаючи на питання - чому сьогодні важливо пам’ятати про Янівський? Чим він є відмінний від інших таборів? “На відміну від більш “відомих” таборів Аушвіцу тощо, Янівський табір став сумно відомим завдяки тому, що в’язнів там саме розстрілювали, а не знищували за допомогою газу” - розповів він.
Говорячи про жертв, Андрій Усач зазначив: “Немає сенсу говорити про такі масштабні акти насильства, якщо ми не говоримо про людей”. Особливу роль тут грають “звичайні” люди і їхній досвід. У межах проєкту #непочуті вдалося записати два унікальних інтерв'ю колишніх в’язнів - Яніни Гешелес і Миколи Петренка, а також налагодити комунікацію з Оксаною Кох-Максименко, донькою Богдана Коха та Маріушом Шварцом, сином Александра Шварца, колишнього в’язня.
Як показала дискусія за участі гостей, історія Янівського табору має ще багато білих плям. Ольга Гончар наголосила, що “кожна інституція має вносити щось своє в подібні теми, тому саме комунікація є надзвичайно важливою при дослідженні таких складних тем як історія табору “Янівська”. Також вона розповіла про досвід музею над процесом збереження пам’яті про табір: координацію меморіальних заходів, встановлення зупинки громадського транспорту “Янівський концтабір” на вулиці Омеляна Ковча, експонування вуличної виставки “Львів’43: місто (не) пам’яті”.
Ми вдячні всім, хто долучився до презентації цього дня. Відеозапис ви можете переглянути за посиланням: https://cutt.ly/8rTTiVg
Також, ви можете ознайомитись з освітнім відео про табір примусових робіт “Янівська”: https://cutt.ly/YrTToZ5
