Назва тюрми походить від назви жіночого ордену св. Бригіди, якому належала споруда. Дерев’яний монастир для дівчат з благородних родин побудували у 1614 р. з дозволу Львівського архієпископа та за кошти благодійниць Анни Фастковської і Ганни Порадовської. У дворі монастиря знаходився костел-каплиця св. Апостола Петра з вівтарем у стилі бароко. У 80-х роках 18 століття австрійська влада, що прийшла замість польської адміністрації, почала облаштовувати тюрми у конфіскованих монастирях Львова. У 1782 р. монастир, де на той час перебувало 30 черниць, ліквідували. Приміщення пристосували під чоловічу в'язницю, яку назвали «Бригідки». Монастирі «бригідок» часто перетворювали на тюрми. В’язниця замість монастиря у Львові з’явилась у 1785 р. Окрім Львова відомі «бригідки» є у Дрогобичі та Луцьку.
Наприкінці 18 ст. навколо костелу, який залишався діючим (надалі його обслуговували ченці-місіонери), виникла прямокутна забудова – добудували крило від вул. Городоцької та замкнули його зі сходу. Камери для в’язнів розташували в келіях, а сам заклад навіть не огородили парканом. У 1840 р. «Бригідки» розбудували, після чого у ній могло одночасно перебувати 1080 в’язнів, у надзвичайних випадках – 1290. Більшість в’язнів сиділо в багатомісних камерах. У тюрмі було 8 одномісних камер – 4 «світлі» (з вікнами) і 4 «темні». В одномісних камерах відбували покарання за порушення внутрішнього тюремного розпорядку.
Наприкінці 19 ст., коли в тюрмі перебувало в середньому 1500 ув’язнених, всі камери були заповнені. За внутрішнє порушення для відбування покарання в одномісній камері потрібно було чекати на свою чергу. Наприкінці 19 ст. через постійне перевантаження та неможливість територіально розширити тюрму (із західної і північної сторони її обмежували житлові будинки, а з південної і східної – вул. Городоцька та вул. Карна) тюрму вирішили перенести на цитадель. У колишньому монастирі мали облаштувати казарми.
У 1875 р. у в’язниці перебувало 1468 в’язнів. Серед них майже 200 відбували покарання за вбивство. У 1902 р. у тюрмі відбувся бунт в’язнів, які вимагали пом’якшення режиму утримання. Адміністрація пішла на поступки і дещо лібералізувала тюремний режим, тому в кримінальному світі в’язниця отримала іронічну назву «Америка».
Під час перебування західноукраїнських земель в складі Польщі (1918–1939) «Бригідки» була однією з найбільших тюрем краю. У її дворі виконували смертні вироки. На в’язничному подвір’ї розташовувалися каплиця і шпиталь. В тюрмі діяла школа.
З початком Другої світової війни Львів окупували радянські війська. Встановлена у вересні 1939 р. радянська влада далі використовувала «Бригідки» під тюремне приміщення. Офіційно в’язниця отримала назву «Тюрма № 4». До цієї тюрми більшовики відносили також і в’язницю на вул. Яховича (тепер вул. акад. Р. Кучера), де за часів Польщі знаходився Комісаріат державної поліції міста Львова. Наприкінці червня 1941 р. під час відступу з міста більшовики масово розстрілювали в’язнів у львівських тюрмах і підпалили в’язницю.
Станом на 10 червня 1941 р. у в'язниці №4 знаходилось 706 «в'язнів». В опублікованому списку розстріляних 24-28 червня 1941 р. поіменно названо 324 особи.
Під час німецької окупації (1941–1944) будівля пустувала. Її відремонтували з приходом «других совітів». У повоєнний час у «Бригідках» виконували смертні вироки. Для цього було пристосовано приміщення «посту №1» (у частині приміщень від вул. Городоцької. Засуджених розстрілювали у підвалі пострілом у потилицю з малокаліберної гвинтівки. Розстріляних таємно ховали за містом. Наприкінці 1980-х розстріли припинили, а вхід до «розстрільного підвалу» замурували.
Сьогодні у «Бригідках» діє СІЗО (Слідчий ізолятор) №19. Сюди привозять в’язнів з усіх західноукраїнських областей, з яких формують групи для відвезення до місць ув’язення.
