У роки нацистської окупації Чернігівська область разом із Кримом, Сумською, Харківською, Сталінською (тепер Донецька) та Ворошиловградською (тепер Луганська) областями входила до складу «військової зони» і перебувала під військовим управлінням командування груп армій «Б» та «Південь». Кордон «військової зони» з утвореним німцями райхскомісаріатом «Україна» проходив по Дніпру. Захоплення Чернігівської обл. частинами вермахту тривало з 23 серпня по 24 вересня 1941 р. 9 вересня 1941 р. німецькі війська зайняли м. Чернігів, 13 вересня – м. Ніжин, 19 вересня – м. Прилуки, а протягом двох наступних днів область була повністю окупована.
«Вищим територіальним органом влади» у «військовій зоні» був вермахт, незважаючи на функціонування тут також цивільних установ. Поряд з економічною експлуатацією місцевого населення та вивозом його на примусові роботи до Третього Рейху (загалом у роки війни з території Чернігівщини було депортовано 41 тис. 577 осіб), нацисти проводили масові каральні акції. Вони здійснювалися під контролем райхсфюрера СС і начальника поліції Третього Рейху Г. Гіммлера, компетенція якого була визначена наказом А. Гітлера про введення поліційного режиму на тимчасово окупованих територіях СРСР від 17 липня 1941 р. При групі армій діяли представники поліції безпеки і СД, що керували айнзацгрупами. Вони відповідали за придушення проявів руху Опору і виконання «особливих завдань безпеки у тилових районах». Одним із таких завдань було знищення «расово неповноцінного населення», до якого належали євреї та цигани. Напередодні німецько-радянської війни на території Чернігівської обл. мешкало 31 тис. 887 євреїв. Частину з них евакуювали влітку 1941 р., але багато євреїв все ж залишилося на окупованій території. За даними історика А. Круглова, внаслідок політики Голокосту 1941–1943 рр. на території Чернігівщини німці знищили 2,7 тис. євреїв. Протягом війни тут існувало лише одне ґетто у м. Щорс.
Така ж доля чекала і ромів. У Чернігові, згідно з наказом начальника поліції безпеки від 10 червня 1942 р., почалася «реєстрація циган для поселення в точно зазначених місцях управ». Ромів скеровували спочатку до т. зв. «ґетто», а потім розстрілювали.
Окрім вбивств за «національною ознакою», окупаційна адміністрація знищувала цілі населені пункти. Головним приводом для цього стала підтримка місцевим населенням партизанського руху, який особливо активізувався в області на поч. 1942 р. Загалом у роки окупації на території Чернігівщини, за даними істориків, карателі повністю або частково спалили 63 населені пункти. Великі масштаби знищення населених пунктів разом із цивільним населенням внаслідок каральних акцій окупантів підтверджує той факт, що з 63 сіл і селищ 33 зазначені в джерелах як повністю спалені. З-поміж найбільш масштабних злочинів нацистів у завойованій Європі стало знищення 1-2 березня 1943 р. смт. Корюківка (тепер місто і районний центр області) на Чернігівщині, внаслідок чого було вбито і спалено живцем бл. 7 тис. мирних жителів (згідно з актом розслідування в 1943 р. – 6 тис. 700 осіб), а також спалення 11 березня 1943 р. с. Козари Носівського р-ну Чернігівської обл. – 3 тис. 908 жертв. 21 лютого 1943 р. За втечу радянських військовополонених з табору нацисти спалили 2 села – Бобровицю і Яцево, а у вересні того ж року під час відступу вони спалили ще 4 села – Баранівку, Іванівку, Сираї та Тимоновичі.
Також центрами знищення населення стали в’язниці. За даними Т. Вронської та О. Лисенка, на окупованій території України діяло 86 великих і середніх тюрем, з них 5 у Чернігівській обл. (загалом 61 в’язниця). Загалом у період нацистської окупації на території Чернігівської обл. було знищено понад 10 тис. в’язнів. Масові страти тривали з весни 1942 р. до травня 1943 р. Зазвичай розстрілювали великими партіями по 300 осіб, і лише одного разу було зафіксовано масову страту відразу 1 тис. в’язнів. Спочатку ці акції відбувалися за містом, у навколишніх лісах. Коли випадки втеч почастішали, розстріли почали проводити у тюрмі. Радянська Надзвичайна комісія провела судово-медичну експертизу і виявила на території Чернігівщини 11 ям-могил.
Окремою темою нацистської політики терору є знищення радянських військовополонених у мережі таборів (загалом на території області 13), в яких було вбито, за різними підрахунками, 26-27 тис. осіб.
За час німецької окупації з вересня 1941 р. до вересня 1943 р. німці знищили 127 тис. 778 мирних мешканців Чернігівської обл.
Джерело: www.memory-book.org.ua
Ґетто, тюрми, табори для цивільного населення
с. Семенівка
Тюрма. Січень – 18 вересня 1943 рр. Підпорядковувалась районній поліції, а з поч. вересня 1943 р. – СД. Створена з метою тимчасового утримання членів сімей партизанів та осіб, які вчинили правопорушення. Категорії в’язнів: радянські партизани та члени їхніх сімей, комуністичний партійний актив з числа місцевого населення. Кількість ув’язнених постійно змінювалась. У червні 1943 р. тут перебувало 197 осіб, у вересні 1943 р. – 47. В’язні зазнавали тортур, передач від населення не отримували.
У серпні 1943 р. німецька поліція та жандармерія розстрілювала в’язнів у тюрмі. 18-19 вересня 1943 р. під час відступу перед здачею міста Червоній армії німці спалили 47 членів сімей партизанів у тюремному сараї.
м. Ніжин
Тюрма. 1 грудня 1941 – 14 вересня 1943 рр. Категорії в’язнів: радянські партизани, комуністи, радянські активісти та члени їхніх сімей, а також особи, які здійснили правопорушення, і євреї. На початку існування тюрми тут перебувало 14 в’язнів. Найбільша кількість ув’язнених становила 150-170 осіб, яких відправили до Німеччини та в інші місця примусового утримання.
У стаціонарному приміщенні під охороною наглядачів у камерах перебувало від 50 до 100 осіб. На ув’язнених час від часу цькували собак, добова харчова норма становила 150 гр. хліба, передачі привласнювала охорона, паління було суворо заборонене, за порушення режиму запроторювали в карцер, де годували раз на добу. При в’язниці функціонував медичний заклад, але відповідної допомоги арештантам не надавали.
З 1 грудня 1941 р. по липень 1942 р. нацисти регулярно проводили масові розстріли ув’язнених в коридорі та на території тюрми, внаслідок чого було страчено 140 мешканців с. Володькова Дівиця (тепер с. Червоні партизани) Носівського р-ну. Окрім цього, 1943 р. в’язнів вбивали на території складу № 80. 8-9 вересня 1943 р. у тюрмі було розстріляно керівника підпільної комуністичної організації м. Ніжин Якова Ніжинського. 6 вересня 1943 р. із тюрми випустили до 40 в’язнів, решту 20-32 осіб розстріляли.
смт. Березань (тепер Київська обл.)
Тюрма. 1941–1943 рр. Створена при Березаньській райполіції. Категорії в’язнів: радянські активісти та військовополонені. Людей допитували, катували, після чого розстрілювали або відправляли на примусові роботи до Німеччини.
смт. Батурин, Бахмацький р-н
Тюрма. Вересень 1941 – вересень 1943 рр. Категорії в’язнів:військовополонені, партійно-радянський актив, а також особи, причетні до партизанського руху, та цигани. В’язниця функціонувала при Батуринській райполіції. У 1942 р. 30 ув’язнених військовополонених і 4 циганські сім’ї відправили до Бахмацької тюрми та у Кролевецький табір.
м. Щорс
Ґетто. Осінь 1941 – осінь 1942 рр. Було організоване по вул. Прорізна у приміщенні колишнього гуртожитку ФЗО, а згодом переведене у великий будинок на околиці міста. Кількість євреїв у ґетто постійно змінювалась через розстріли та прибуття нових контингентів в’язнів. Над мешканцями ґетто всіляко знущалися, хоча їх не використовували на важких фізичних роботах.
На поч. 1942 р. усіх 40 євреїв-чоловіків розстріляли у лісі за містом, а жінок та дітей (бл. 200) відправили до Чернігова. Ще 15 жінок і 10 дітей німці стратили восени 1942 р. у лісі за містом.
Тюрма. Листопад 1941 – вересень 1943 рр. Підпорядковувалась СД м. Щорс і була розташована на околиці міста у пристосованому приміщенні, переобладнаному з будинку МТС. Категорії в’язнів: комуністи, учасники радянського партизанського руху та їхні сім’ї, євреї. В’язниця вміщувала до 100 осіб, тут постійно утримувалось 50-60 осіб, у т. ч. 30 жінок.
Тут працювало 12 охоронців, були слідчі кабінети та 6 камер. Медичного забезпечення не було. На різноманітних роботах використовували тільки заарештованих по лінії районного бургомістра. Осіб, затриманих жандармерією, СД і гестапо, на роботи не залучали й утримували в окремих камерах. Ув’язнених вивозили до Чернігова, Гомеля, до Німеччини та на розстріл у ліс за містом.
В’язнів страчували невеликими партіями тричі на тиждень (через день) у лісі за м. Щорс і в парку. За час функціонування тюрми було знищено 5,5 тис. в’язнів.
смт. Ріпки, Ріпкинський р-н
Тюрма. Вересень 1941 – вересень 1943 рр. Створена при Ріпкинській райполіції. Категорії в’язнів: радянські військовополонені та активісти. Усіх розстріляли чи перевезли до Чернігівської тюрми. 67 військовополонених розстріляли на кладовищі.
м. Борзна, Борзнянський р-н
Тюрма. Жовтень 1941 – вересень 1943 рр. Створена у підвалі Борзнянської райполіції. Категорії в’язнів: радянські активісти та червоноармійці, партизани. Людей допитували та відправляли до Ніжинської тюрми. У камерах перебувало по 6-7 осіб. У лютому 1942 р. 20 ув’язнених відправили до табору військовополонених у м. Гомель (Білорусь), а двох активістів звільнили. Затриманих відправляли до міст Бахмач та Ніжин.
смт. Холми, Корюківський р-н
Тюрма. Осінь 1941 – 3 вересня 1943 рр. Функціонувала при Холминській райполіції, а потім жандармерії. Категорії в’язнів: радянські активісти та члени сімей партизанів. У камерах перебувало від 10 до 25 осіб. Затриманих переправляли до тюрми у м. Новгород-Сіверський та на розстріл. У березні 1943 р. під час наступу партизан усіх заарештованих розстріляли в урочищі «Хвойник».
м. Бобровиця
Тюрма. Вересень 1941 – вересень 1943 рр. Функціонувала при Бобровицькій райполіції, була призначена для тимчасового утримання. Категорії в’язнів: бл. 40 осіб партійно-радянського активу та місцевих мешканців. У камері іноді перебувало 40 осіб. Затриманих у подальшому переводили у Ніжинську тюрму, розстрілювали або відправляли до Німеччини. Проти ув’язнених застосовували тортури. У 1941 р. бл. 13, а в 1942 р. 15 осіб відправили до Німеччини. У листопаді 1941 р. 8 активістів розстріляли в Бобровиці.
м. Носівка
Тюрма. 1941–1943 рр. Функціонувала при Носівській поліції. Категорії в’язнів: радянські партійні активісти, партизани та члени їхніх сімей. Термін ув’язнення становив від декількох днів до 2,5 місяців. У камері перебувало до 14 осіб. Людей відправляли на розстріл до Ніжинської тюрми. Страчували у с. Носівка (точна кількість жертв невідома).
с. Дмитрівка, Бахмацький р-н
Тюрма. Вересень 1941 – вересень 1943 рр. Функціонувала при Дмитрівській райполіції. Була призначена для тимчасового утримування осіб, причетних до радянського партизанського руху, комуністичного активу, ромів, військовополонених. Затриманих розстрілювали або ж били та відправляли до Чернігова, Бахмача, Ромнів.
с. Добрянка, Ріпкінський р-н
Тюрма. Вересень 1941 – вересень 1943 рр. Функціонувала при Добрянській поліції. Категорії в’язнів: учасники радянського партизанського руху, комуністичні активісти та члени їхніх сімей, військовополонені. У грудні 1941 р. у тюрму привезли 200 єврейських сімей. Більшість в’язнів розстріляли, частину відправили до Чернігівської тюрми. У грудні 1941 р. було розстріляно понад 200 євреїв. Відомостей про загальну кількість жертв немає.
м. Ічня
Тюрма. 20 вересня 1941 – 15 вересня 1943 рр. Функціонувала при Ічнянській райполіції. Категорії в’язнів: учасники радянського партизанського руху, комуністичного партійного активу та члени їхніх сімей. Затриманих били, відправляли у тюрми міст Ніжина та Чернігова, розстрілювали, іноді звільняли. У камері перебувало до 25 осіб. Окремо утримували чоловіків та жінок. Також існувала особлива камера для найбільш небезпечних заарештованих. Люди працювали на польових роботах та у приміщенні поліції. Останніх в’язнів міської тюрми німці знищили під час евакуації у вересні 1943 р.
м. Короп
Тюрма. Вересень 1941 – вересень 1943 рр. Функціонувала при Коропській райполіції. Категорії в’язнів: особи, причетні до партизанського руху, радянські активісти, військовополонені та євреї. Затриманих розстрілювали та відправляли до м. Кролевець Сумської обл., іноді звільняли. Термін перебування становив від 2 до 10 діб. У 1942 р. понад 100 євреїв, які пройшли через райполіцію, розстріляли в лісі за лікарнею.
с. Мала Дівиця, Прилуцький р-н
Тюрма. Листопад 1941 – вересень 1943 рр. Функціонувала при Малодівицькій поліції. Категорії в’язнів: радянські активісти, учасники партизанського руху, євреї. Заарештованих розстрілювали, відправляли до тюрми м. Прилуки, табору військовополонених у м. Лубни Полтавської обл. Існувала камера для чоловіків та камера жінок, у кожній перебувало від 12 до 40 осіб. Заарештованих били.
м. Чернігів
Тюрма. 3 грудня 1941 – 8 вересня 1943 рр. Складалась із семи відділень: у першому утримували тих, які перебували під слідством; у другому – осіб, які працювали в СД та в інших органах окупаційної влади; у третьому – засуджених на незначні терміни; у четвертому – смертників; у п’ятому – військовополонених; у шостому – осіб, яких мали відправити до Німеччини; у сьомому – поліцейських, які порушили німецькі приписи. Окрім цього, тут тимчасово утримували євреїв та циганів.
Спочатку у в’язниці перебувало 600-700 арештантів, серед них партизани, підпільники, громадяни, яких підозрювали у нелояльності до окупаційної адміністрації. Остання категорія виявилася найчисельнішою. Серед арештантів було чимало колишніх червоноармійців – утікачів з німецького полону. Кількість в’язнів постійно змінювалась, перевищивши у грудні 1942 р. 2 тис. осіб. Людей довго не затримували, відправляючи на розстріл.
Тюрма підпорядковувалась міському управлінню та орсткомендатурі, а з 1 квітня 1942 р. – СД. Більшості в’язнів не видавали хліба, годували нечищеною картоплею та варивом із залишків овочів. Люди спали на долівках, не виходили на прогулянки. В’язнів використовували на різноманітних роботах у місті й відповідно вони мали дворазове харчування, а ті, хто не працював – одноразове. Відсутність у тюрмі елементарних санітарних умов призвела до спалаху висипного тифу, внаслідок чого померло 50 осіб. Медичний заклад існував, але відповідної допомоги не надавали.
Арештантів розподілили за категоріями. У камерах, розрахованих на 66-67 осіб, ув’язнених було значно більше. Окремо утримували чоловіків та жінок з дітьми.
Із 1 квітня 1942 р. по вересень 1943 р. відбувались регулярні масові розстріли ув’язнених на території тюрми та за межами міста (щосуботи по 200-300 осіб). За час існування в’язниці було вивезено та розстріляно бл. 45 тис. осіб. Напередодні відступу, 8 вересня 1943 р., німці стратили останніх арештантів.
м. Прилуки
Тюрма. 25 жовтня 1941 – 9 вересня 1943 рр. Підпорядковувалась Прилуцькій поліції, а згодом німецькій цивільній жандармерії. Категорії в’язнів: комуністи, радянські партизани та члени їхніх сімей, цивільне населення, євреї. Кількість ув’язнених постійно змінювалась. Тут одночасно перебувало 200 осіб. Загалом через в’язницю пройшло 1,2 тис. осіб. У стаціонарному приміщенні з охороною (15 наглядачів) у камерах перебувало понад 50 заарештованих. При тюрмі існував медичний пункт з лікарем та санітаркою. 500 ув’язнених вивезли до Ніжина, Хорола, Чернігова, Лубен, Ромнів, 300 – до Німеччини, решту розстріляли.
На території тюрми, на полі іподрому та у «Полковому саду», протягом 1941–1942 рр. було розстріляно 150 осіб, у січні 1943 р. – 493, у лютому 1943 р. – 394, у березні 1943 р. – 83. Останніх 15 в’язнів німці вбили у Плескунівському яру поблизу м. Прилуки у вересні 1943 р. напередодні здачі міста Червоній армії.
м. Новгород-Сіверськ
Тюрма. Вересень 1941 – 16 вересня 1943 рр. Категорії в’язнів: комуністи, особи, причетні до партизанського руху, військовополонені, радянський партійний актив, цигани, євреї. Кількість ув’язнених постійно змінювалась, становлячи зазвичай від 150 до 500 осіб. В’язнів відправляли до Німеччини, на розстріл або звільняли.
З вересня 1941 р. до червня 1942 р. тюрма функціонувала як тюремний шпиталь, а з червня 1942 р. до 16 вересня 1943 р. була повноцінною в’язницею. Стаціонарне приміщення охороняли наглядачі – 9 поліцаїв добового наряду, з яких 3 несли зовнішню варту по периметру. У тюрмі існував медичний пункт із персоналом, який надавав елементарну медичну допомогу. Працю в’язнів майже не використовували. Іноді їх залучали до поховання розстріляних. Ув’язнених систематично розстрілювали у камері підвального приміщення та за р. Десна у протитанковому рові. Тут розстріляли комуніста Йосипа Смолянського, керівника Новгород-Сіверської підпільної комсомольської групи у травні 1943 р.
смт. Сосниця, Сосницький р-н
Тюрма. 8 вересня 1941 – 3 вересня 1943 рр. Підпорядковувалась Сосницькій повітовій поліції. Категорії в’язнів: учасники радянського партизанського руху та комуністи. Затриманих били, розстрілювали, іноді звільняли. Тут вони перебували від декількох днів до 5 місяців. 10 березня 1943 р. понад 800 затриманих осіб розстріляли біля кладовища с. В’юнище Сосницького р-ну.
м. Мена
Тюрма. Листопад 1941 – 13 вересня 1943 рр. Облаштована у приміщенні колишнього готелю у підвалі поліції. До кін. січня 1942 р. поліція була підпорядкована німецькому управлінню коменданта м. Мена, а також бургомістру. Після скасування управління коменданта, поліція перейшла у підпорядкування міського управління німецької жандармерії та бургомістра. Тут тимчасово утримували радянських партійних активістів, євреїв та осіб, які вчинили побутові злочини. Одночасно перебувало до 30 осіб, частину з яких звільняли, а частину відправляли на розстріл у Чернігів. Ув’язнені перебували у тюрмі від декількох годин до двох місяців.
Людей били, знущались над ними, а іноді примушували працювати по господарству на подвір’ї поліції. В’язнів регулярно розстрілювали. З кінця 1941 до січня 1942 рр. 84 затриманих осіб почергово розстріляли на території єврейського кладовища, в саду колишнього райвиконкому та райвійськкомату. У березні 1943 р. на полі біля Куковицького шляху було страчено 32 особи.
с. Комарівка, Борзнянський р-н
Тюрма. Вересень 1941 – вересень 1943 рр. Категорії в’язнів: радянські партизани, комуністи, військовополонені. Затриманих розстрілювали безпосередньо у приміщенні поліції, або відводили на розстріл за 30 км від с. Комарівка на ст. с. Плиски. Кількість жертв невідома.
смт. Срібне, Срібнянський р-н
Тюрма. Вересень 1941 – вересень 1943 рр. Підпорядковувалась Срібнянській райполіції. Категорії в’язнів: радянські активісти, комуністи, учасники партизанського руху, військовополонені, 1 угорець. Жінок утримували в окремій камері. Кількість в’язнів постійно змінювалась. Людей били, використовували на будівельних роботах, розстрілювали, а також відправляли окремими етапами по 30-40 осіб до Прилуцької тюрми та до Німеччини (березень-квітень 1942 р).
с. Нова Басань, Бобровицький р-н
Тюрма. Вересень 1941 – вересень
1943 рр. Облаштована при жандармерії у будівлі школи МТС. Категорії в’язнів:
кримінальні злочинці, особи, причетні до партизанського руху, а також
радянсько-партійний актив села. Ув’язнених утримували протягом проведення
слідства слідчі органи жандармерії та поліція.
Арешти та розстріли почастішали у серпні 1942 р. після підпорядкування тюрми
жандармерії. Найбільш масштабне знищення відбулось наприкінці 1942 – на поч.
1943 рр., коли були складені списки радянсько-партійного активу. Тоді було заарештовано
і розстріляно 364 особи.
с. Грем’яч, Новгород-Сіверський р-н
Тюрма. Грудень 1941 – вересень 1943 рр. Категорії в’язнів: радянські активісти, діячі партизанського руху та їхні сім’ї, кримінальні злочинці. Кількість в’язнів постійно змінювалась. Більшість відправляли до Новгород-Сіверська, а частину розстрілювали біля будівлі поліції. Людей використовували на різних господарських роботах.
смт. Варва, Варвинський р-н
Тюрма. Вересень 1941 – вересень 1943 рр. Категорії в’язнів: радянський партійний актив та військовополонені. Людей постійно піддавали тортурам під час допитів, використовували на різних роботах на території поліції. У квітні 1942 р. розстріляли 22 радянських партійних активістів Варвинського р-ну поблизу с. Озеряни.
м. Березна Менського р-ну
Тюрма. Вересень 1941 – вересень 1943 рр. Категорії в’язнів: радянські активісти, комуністи, військовополонені. Затриманих відправляли до Чернігова, іноді звільняли. 12 березня 1943 р. було розстріляно 285 в’язнів у районі «Красного кладовища».
с. Дмитрівка, Бахмацький р-н
Тюрма. Вересень 1941 – вересень 1943 рр. Категорії в’язнів: радянські партизани, партійні активісти, цигани, військовополонені. Люди перебували у тюрмі від 1 до 16 діб. У камері знаходилось від 2 до 10-15 осіб.
м. Остер, Козелецький р-н
Тюрма. 1941 – вересень 1943 рр. Категорії в’язнів: радянські партизани, партійний актив, військовополонені. Кількість жертв невідома.
м. Городня
Тюрма. 1941 – вересень 1943 рр. Категорії в’язнів (1 тис. осіб): радянські партизани, комуністи, партійний актив та члени їхніх сімей, євреї, військовополонені. Люди перебували тут від 1 до 7-10 діб. Затриманих звільняли або відправляли до тюрми м. Чернігів чи табору у м. Гомель (Білорусь), а євреїв розстрілювали. 1943 р. у тюрмі перебувало всього 33 осіб.
м. Бахмач
Тюрма. 1941 – вересень 1943 рр. Категорії в’язнів: радянські партизани, партійні активісти. Кількість в’язнів постійно змінювалась. Лише з березня до травня 1943 р. через в’язницю пройшло бл. 250-300 осіб. Затриманих розстрілювали, спалювали, іноді звільняли. У 1942 р. розстріли проводились за товарною станцією Бахмач-Гомель, а 35-40 осіб були страчені у дворі тюрми та управи (спочатку співробітники НКВС, а згодом комуністи та активісти). Наприкінці 1942 р. спеціальна команда СД вивезла з в’язниці та розстріляла до 80 осіб (точне місце розстрілу невідоме). На поч. 1943 р. розпочались масові розстріли.
с. Старий Білоус, Чернігівський р-н
Табір (колонія) для безпритульних дітей. Серпень 1942 – вересень 1943 рр. Тут перебували діти-правопорушники та діти-сироти від 8 до 16 років, а також діти місцевого населення, неспроможного забезпечити їх матеріально (до 60 осіб).
Безпритульних дітей використовували на роботах у підсобному господарстві СД. Територія табору була обгороджена та охоронялась окремою командою СД. Годували дітей погано. Батькам не дозволяли їх відвідувати. Діти працювали в господарстві колонії на різних роботах. Перед відступом німців частина дітей втекла, інших роздали місцевому населенню.
м. Прилуки
Табір венерично хворих. Травень – вересень 1943 рр. Спочатку тут перебувало 30 осіб, згодом кількість збільшилась до 50-60 осіб. Табір був підпорядкований міській управі.
м. Новгород-Сіверський
Трудовий табір цивільного населення. 1941–1943 рр. Категорії в’язнів: члени радянського партійного активу, партизани та комуністи. Затриманих вивозили на примусові роботи до Німеччини, іноді звільняли. Людей використовували на роботах на вапняному кар’єрі. Розстрілювали їх на тому ж місці (точна кількість жертв невідома).
м. Козелець
Тюрма. 1941 – вересень 1943 рр. Категорії в’язнів: радянські партизани, партійний актив, військовополонені, євреї. Кількість осіб постійно змінювалась. На поч. 1942 р. у камерах перебувало 40-50 осіб, у березні 1943 р. їх було вже 200. Заарештованих утримували в одній камері. Людей розстрілювали, відправляли до Чернігова, іноді звільняли.
Табори для військовополонених
с. Дмитрівка, Бахмацький р-н
Табір військовополонених. Серпень-вересень 1942 рр. Підпорядкований районній поліції с. Дмитрівка. Розміщувався при сільському радгоспі. Тут перебувало 80-100 осіб радянських військовополонених, яких використовували на роботах зі збору врожаю. Після ліквідації табору військовополонених перевели в інше місце утримання (невідоме).
ст. Білоус, Чернігівський р-н
Табір військовополонених. 1942 – вересень 1943 рр. Категорії в’язнів: військовополонені із с. Яцево та Чернігівської тюрми. Одночасно у таборі перебувало 100 осіб. Табір, обгороджений колючим дротом, охороняли співробітники СД. Людей використовували на роботах у підсобному господарстві Чернігівського СД. За час існування табору було три масових розстріли: восени 1942 р. за втечу двох військовополонених з табору в лісі стратили 20 осіб.; у березні 1943 р. за підготовку в’язнів до втечі було вивезено в тюрму Чернігова та розстріляно 63 військовополонених. Напередодні свого відступу у вересні 1943 р. німці розстріляли останніх 37 військовополонених, а табір спалили.
с. Бобровиця, урочище «Криволевщина»
Табір військовополонених. Літо 1942 – вересень 1943 рр. Підпорядкований Чернігівському СД. Кількість військовополонених постійно змінювалась у зв’язку з розстрілами, загибеллю через жахливі умови утримання та новими контингентами поповнення за рахунок в’язнів з Чернігівської тюрми. Табір був розрахований на 1,5 тис. осіб. З відомих осіб 1941 р. у таборі перебував український письменник Ю. Збанацький, якому наприкінці 1941 р. вдалося втекти.
Обгороджену територію табору охороняли 40 охоронцями, які працювали в чотири зміни. В’язнів утримували в бараках напівземляного типу, які не опалювались та не освітлювались. Люди спали на землі, дуже погано харчувалися. Їх використовували на роботах у сільському господарстві, для ремонту доріг та розбору завалів. Кожен тиждень у таборі проводились т. зв. «розвантаження»: відбирали дуже міцних (через побоювання, що вони можуть чинити опір охороні), а хворих і слабких вивозили за територію табору на розстріл. Наприкінці лютого 1943 р. через нестерпні умови утримання бл. 300 в’язнів збунтувалися, вбили начальника табору, поранили декількох охоронців та спробували втекти. Щоб придушити опір, каральні загони жандармерії, СД і поліції спалили разом із мешканцями навколишні села Яцево та Бобровиця.
м. Козелець, Козелецький р-н
Табір військовополонених. 2-а пол. 1941 р. Був розміщений у дворі собору м. Козелець. Кількість жертв невідома.
м. Новгород-Сіверський
Табір військовополонених. 26 серпня 1941 – 16 вересня 1943 рр. Категорії в’язнів: військовополонені ЧА, затримані поліцією в Новгород-Сіверську та навколишніх околицях. Табір був розташований у серпні 1941 р. на березі р. Десна, а з жовтня 1941 р. на території Спасо-Преображенського монастиря; одне з відділень табору на фермі колгоспу було призначене для цивільних. У табірній адміністрації були колишні білогвардійці, якими керував комендант – німецький офіцер. Військовополонених утримували на березі р. Десна просто неба, на території монастиря – в землянках і непристосованих казематах. Годували «баландою» з розрахунку 1 казанок на 6-8 осіб, взимку давали 100-200 гр. хліба. В’язнів залучали до сільськогосподарських робіт.
13-14 вересня 1941 р. табір на березі р. Десна бомбардувала німецька авіація. Взимку в’язні гинули від голоду, холоду, спраги, хвороб, а інших розстрілювали на території монастиря та у протитанковому рові за р. Десна. У жовтні 1941 р. за ніч замерзло 30 осіб та стільки ж померло від виснаження, інших розстріляли на території табору. За чотири дні у таборі утворилось кладовище, де в кожній могилі було поховано 50-60 осіб. За здійснену втечу розстрілювали 5 осіб, у разі повторення – 10. За час функціонування через табір пройшло 50 тис. осіб, з яких загинуло 20 тис. військовополонених.
смт. Ладан Прилуцький, Прилуцький р-н
Табір військовополонених. 1942 р. Протягом восьми місяців тут утримували радянських військовополонених-азіатів (узбеків, казахів, туркменів). Табір був розташований на території сучасного заводу протипожежного обладнання. Військовополонені проходили ідеологічну, військову і тактичну підготовку для подальшої участі у «добровольчих» формуваннях при німецькій армії. Полонені перебували під охороною в житловому будинку з паровим опаленням. Після ліквідації табору з полонених сформували азіатський батальйон поліції.
с. Данівка, Козелецький р-н
Табір військовополонених. 1941 р. Категорії в’язнів: радянські військовополонені. Внутрішній режим та кількість жертв невідомі.
смт. Варва
Табір військовополонених. 1941 р. Категорії в’язнів: радянські військовополонені. Внутрішній режим та кількість жертв невідомі.
с. Рубанка, Дмитрівський р-н
Табір військовополонених. 1941 – вересень 1942 рр. Був розташований у будівлі «торфрозробки», охоронявся українськими поліцейськими. Категорії в’язнів: радянські військовополонені. Полонені працювали у місцевому радгоспі. У 1942 р. групу радянських військовополонених відправили у Полтавську обл.
м. Чернігів
Табір військовополонених. Вересень 1941 – вересень 1943 рр. Був розташований на північний захід від міста за 2 км від с. Бобровиця, в урочищі «Криволевщина», на території міської лікарні; обгороджений колючим дротом. Кількість в’язнів постійно змінювалась. Табір був розрахований на 1,5 тис. осіб. Тут одночасно перебувало до 600 радянських військовополонених. Камери у тюрмі не опалювались. Людей морили голодом, змушували тяжко працювати на відновлювальних роботах у місті, будівництві оборонних споруд і табору військовополонених у с. Яцево, ремонту шляхів. Через нелюдські умови утримання багато полонених хворіло та помирало. За період окупації з табору до тюрем було переведено 700 полонених. Щодня німці розстрілювали по 8-10 осіб. За час існування табору було знищено від 1,5 до 2-3 тис. військовополонених. Під час відступу німецьких військ з Чернігова із табору вивезли всіх (473) військовополонених та розстріляли біля с. Любеч.
с. Старий Білоус, Чернігівський р-н
Табір військовополонених. 1941–1943 рр. Тут перебувало бл. 100 військовополонених. Табір, обгороджений колючим дротом, був облаштований у приміщенні ветеринарної школи поблизу колишньої військово-будівельної контори. Остання використовувала в’язнів табору на роботах з ремонту доріг та будівництва. На поч. 1943 р. полонених перевезли у м. Бобруйськ (Білорусь) для будівництва шпиталю.
м. Городня
Змішаний табір. 1941–1942 рр. Був розташований на залізничній станції в режимі збірного пункту під охороною. Категорії в’язнів: радянські військовополонені та цивільне населення. Кількість в’язнів постійно змінювалась. Тут одночасно утримувалось до 50 осіб. Затриманих били. Кількість жертв невідома.
с. Яців, Чернігівський р-н
Змішаний табір. 1942–1943 рр. Категорії в’язнів: військовополонені та цивільне населення. Їх кількість періодично змінювалась у зв’язку з розстрілами, загибеллю через нестерпні умови утримання та поповнювалась за рахунок в’язнів із Чернігівської тюрми. Табір, обгороджений колючим дротом, був розрахований на 1,5 тис. осіб. На території було 15 бараків напівземлянкового типу без опалення, а також приміщення для охорони, шевська майстерня, конюшня, кузня та столова, де працювали в’язні. За час функціонування табору було розстріляно та спалено живцем бл. 3 тис. військовополонених.
Олександр Пагіря, науковий співробітник Музею
Перелік використаних джерел та літератури
- Галузевий державний архів Служби безпеки України (ГДА СБУ). – Ф. 68. – Спр. 348. – Т. 25.
- Вронська Т.В., Лисенко О.Є. Тюрми в нацистській карально-репресивній системі на окупованій території України // Український історичний журнал. – 2013. – № 1. – С. 92-105.
- Довідник про табори, тюрми та ґетто на окупованій території України (1941-1944) / Упор. Г. Дубик. – К., 2000.
- Книга Скорботи України: Чернігівська область. 4 том / Редкол.: Реєнт О. П. (голова) та ін. – Чернігів: РВК «Деснянська правда», 2006.
- Корюківська трагедія: наймасовіший злочин гітлерівців. Березень 1943 р.: бібліогр. покажч. / Скл. Т. В. Сіренко, Л. В. Студьонова; авт. вступ. ст. С. В. Бутко; ред. І. Я. Каганова, відп. за вип. І. М. Аліференко. – Чернігів, 2013.
- Корюківка, 1943: злочин проти людяності. Зб. документів і матеріалів / Український інститут національної пам’яті, Чернігівська обласна державна адміністрація, Корюківський історичний музей; Упоряд.: С. В. Бутко, Т. В. Макаренко. – Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2010
- Спалені села і селища Чернігівщини в 1941–1943 роках: злочини проти цивільного населення. Збірник документів і матеріалів / Упор.: С. В. Бутко, О. В. Лисенко. – Чернігів: Видавництво Десна Поліграф, 2013.
- Круглов А.И. Уничтожение еврейского населения Украины в 1941–1944 гг. Хроника событий. – Могилев-Подольский, 1997.
- Мартиролог встановлених жертв Корюківської трагедії 1943 року. Довідник; Упоряд.: С. В. Бутко, О. О. Толкачова; Відп. ред.: Р. І. Пилявець. – Чернігів : Десна Поліграф, 2011.
- Чернігівщина в роки німецької окупації. Документи і матеріали. / Упорядники: О. Б. Коваленко, Р. Ю. Подкур, О. В. Лисенко. – Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2013.
