Наш календар

Після перемоги більшовиків у громадянській війні радянські спецслужби особливо зацікавилися діяльністю лідера української політичної еміграції, головного отамана Армії УНР Симона Петлюри, який після поразки визвольних змагань емігрував до Франції. Більшовики винесли йому смертний вирок ще 1921-го під час судового процесу проти членів уряду УНР. Визнаний лідер українського національно-визвольного руху, керівник Директорії УНР був для них більш небезпечним, аніж популярні в Росії білі генерали.

На Ялтинській та Потсдамській конференціях 1945 р. стали очевидними протилежні підходи СРСР та США до повоєнного устрою Європейського континенту. У країнах Центральної та Східної Європи (Польщі, Угорщині, Чехословаччині, Югославії, Болгарії, Румунії та Албанії) в перші повоєнні роки під впливом радянської військової адміністрації до влади прийшли компартії, була встановлена однопартійна диктатура з притаманними їй обмеженнями демократичних свобод, репресіями та згортанням традиційних для цих країн зв’язків із Західною Європою. Відповідно відносини між СРСР та США ще більше ускладнилися. 

Глобальна техногенна катастрофа на Чорнобильській АЕС стала закономірним результатом функціонування комуністичної тоталітарної держави, систематичного нехтування нею екологічними факторами під час реалізації гігантських технологічних проектів. Показовість під час будівництва великих об’єктів, порушення вимог до проектування і технологій будівництва, економія коштів на засобах безпеки, постачання неякісного обладнання, вимога від трудового колективу неймовірних результатів до великих державних свят – складові передумов катастрофи, які заклала радянська влада. Ще від початку будівництва Чорнобильської АЕС у 1970 р. фахівці знали про певні недоліки її експлуатації (конструктивні, проектні тощо).

У вересні 1939 р. Червона армія окупувала східну частину Польщі. У радянський полон потрапило 240-250 тис. польських солдатів і офіцерів, прикордонників, службовців поліції, жандармерії, тюремної варти та інших. Не маючи змоги утримувати величезну кількість бранців, радянське командування відразу після роззброєння відпустило на початку жовтня 1939 р. половину з них додому. Решту Червона армія передала у 8 спеціально створених таборів військовополонених НКВС СРСР (Осташковський, Юхновський, Козельський, Путивльський, Козельщанський, Старобєльський, Южський та Оранський).